епітети вірша сама собою річка ця тече

Зробіть будь ласка словесний портрет Мирослави із твору "Захар Беркут".
Дякую)

..............................................................
Закінчення оповідання "Дивак" Г. Тютюнник

височині.

Вона в останній заметілі сниться,

Її угадуєш по довшім дні.

Вона - в бруньках блискучих на каштані,

В снігу рудому, у струмках брудних,

Що чистим сріблом грають у тумані.

Мов бруд ніколи й не торкався їх.

Вона - у краплях, що спадають дзвінко

Із голих віт, які стрясає птах.

Вона - в підсніжній зелені барвінку,

В сережках на березових гілках.

Вона — у кузні, де нетерпеливо

у перегони грают молотки,

у верболозі,сплетеним примхливо,

що червониє тихо край ріки.

Вона — в душі, що рветься у дорогу,

у пісні, що не здатна вже мовчать;

вона-в очах,що чорно і волого

під білоюю хустинкою блищать

Всяка тримає свій ум голова;

Забула внучка в баби черевички...
Дитячим сміхом бризнувши в зело,
За повелінням вікової звички
Перекотилось літо за село.
Махнуло рученя на бензовозі —
І курява вляглась після коліс.
А бабка все стояла на дорозі,
Хустинкою торкаючись до сліз.
І вийшли в небо зорі-жаровички,
І тихо бабка посеред села
Малесенькі дитячі черевички
У спорожнілу хату занесла.
Лягла собі. І світло не світила.
Торкнулась черевичків перед сном –
І осінь їй тихенько опустила
Горіховий листок перед вікном.