ПОЖАЛУЙСТА НАПИШИТЕ АНАЛИЗ СТИХА " ХВИЛЯ"

Мій занапащений, нещасний краю.

Як я тебе згадаю,

У грудях серце з туги, з жалю гине.

Сі очі бачили скрізь лихо і насилля,

А тяжчого від твого не видали,

Вони б над ним ридали,

Та сором сліз, що ллються від безсилля.

О, сліз таких вже вилито чимало, —

Країна ціла може в них втопитись:

Доволі вже їм литись, —

Що сльози там, де навіть крові мало!

Выводит мама странным писачком
по белому яйце восковые чертеж.
Путешествует писанка по мисках
с луковым золотым узваром,
с настоями на травах и коре,
на веснянім и на осенним зилли -
и писанка оранжево горит
в філіграннім сплеті линий.
То уж она, как удивительный мир,
то уже звенит, как сгусток солнца,
цветут буйно цветы в росе,
олени бродят в березневім соке.
И стилизованные сады сплетаются
в маєві густых обрамлений,
тончайшим кружевом мерцает
геометрический космацкий орнамент.
И я поплыл в мир детских грез
на белые колыбельные оболони...
Катились писанками ізгори
ясные солнца в мамины ладони.