напишіть будь-ласка твір на тему вічні поеми Гомера. дуже потрібно!))

+ 0 -

Allex0901

06 сент. 2013 г., 15:05:21 (10 лет назад)

Усім нам притаманний інтерес до важливих подій минулого, нас захоплюють героїчні постаті давніх часів, ми співчуваємо їм, вболіваємо за них, обурюємось через несправедливість... Події ж Троянської війни, відображені в античній літературі — захоплюючі сторінки історії людства. Не дивно, що стільки живописців та письменників звертались до цієї теми. Але, напевно, найперше , безумовно, найкраще завоювання Трої зобразив старо давній поет Гомер у своїх творах «Іліада» та «Одіссея».
Тривалий час вважали, что в основі поем Гомера — суцільна вигадка. І тільки з годом було доведено існування Трої, коли археологи знайшли руїни цього стародавнього величного міста. Тоді було доведено й те, що поеми Гомера не є суцільним вимислом, а поєднують свідчення про реальні історичні події із художніми елементами.
У поемах Гомера діють і люди, і боги... Але читача це навіть не дивує: настільки живі ці образи, настільки впевнено й захоплююче вводить нас автор у світ давніх греків, ми відчуваємо себе свідками подій, нам зрозумілий їхній побут, цілі, спосіб мислення та світосприйняття. Ахілл та Гектор — справжні герої, безстрашні, мужні, віддані кожен своїй ідеї... Не тільки мужності вчить нас Іліада, ми звертаємо не меншу увагу на своєрідний «кодекс честі» давніх воїнів, їхню великодушність, моральні принципи. Час від часу ми переносимось на Олімп — і дізнаємось про життя грецьких богів. Вони діють поруч із людьми, спрямовують їхні долі, живуть і відчувають так само, як і люди. Читаючи «Іліаду», та й грецьку міфологію, я помітив, що боги, згідно з уявленнями давніх греків, дуже схожі на людей, вони також мають свої недоліки, в їхньому житті є радощі і біди, вони так само закохуються, страждають, сваряться...
Поеми Гомера не обмежуються описом історичних подій, автор створює панорамну картину тогочасного життя. Ми спостерігаємо за почуттями героїв: серце стискається, коли читаєш сцену прощання Гектора з Андромахою. Хоча дієслово «читаєш» тут недоречне, бо ми забуваємо про власне «читання» вже з перших сторінок творів: ми пливемо на кораблі, беремо участь у битві, розмірковуємо над долею, визначеною богами... Усі епізоди «Іліади» та «Одіссеї» ми не «читаємо», а скоріше «бачимо», — настільки майстерно написані ці твори, настільки магічний вплив мають на нас рядки античного автора.
Ані образи героїв «Іліади», ані образ Одіссея не видається нам образом «звичайного героя», тобто характеризуючи їх, ми не можемо обмежитись словами «мужній, хоробрий»: ці люди багатогранні, їхні характери складні, непрості їхні почуття і долі.
В одному з епізодів «Одіссеї» головний герой відмовляється від безсмертя, пропонованого йому Каліпсо. Рідна земля, дружина дорожчі Одіссеєві за безсмертя. Але, сам того не знаючи, Одіссей таки здобув безсмертя, увіковічений у поемі Гомера, як і інші гомерівські герої.
Є якась магія у творах Гомера, щось справді незбагненне. Твори Гомера вічні, вони належать до найбільших шедеврів світової літератури. Щоб висловити усю велич гомерівських творів, мені знадобиться талант володіння словом, не менший від Гомерового. Тож насолоджуймося його епосом.