Поміркуйте , що могло б статися далі з ханським сином. Придумай своє закінчення до його історії.

я

красується золотими сережками ліщина і на пригрітих сонцем галявинах випинаються молодими соковитими стрілами трави. У таку пору я поспішаю в ліс. Поспішаю в гості до самої весни. Ранок теплий, сонячний. Дихає свіжістю земля. Ніколи ліс не пахне так солодко і терпко, як у цю вранішню годину. Сльозяться крихітні струмки, шукають дорогу до річечки. Ліс живе передчуттям зеленої повені листя і трав. Він посвітлішав, виграє новими кольорами, звуками. Чуєте, з вільшаника долинає голосна пісня: при-ди-кум... чай-пить... чай-пить... Хто ж це запрошує випити чаю? Та це ж співочий дрізд! Він зовсім недавно повернувся з далекої Африки і тепер спішить повідомити про це ніжними трелями. Дрозда підтримують і зяблик, і шпак. Вони також радіють, повернувшись до рідного лісу. Синиця, яка ніколи не бачила заморських земель, дивиться на них з особливою заздрістю. А от вівсянка і досі не йме віри, що настала весна. Сидить на сосновій гілці і все перепитує: «Чи це так? Чи це так?» «Так, так, так», - відповідає їй дятел. «Угу, угу», - підтакує кільчаста горлиця. Здається, пернате населення лісу шаленіє від п'янкого повітря, світла, тепла. Йду лісовою стежкою і скрізь бачу прикмети весни. Серед чагарників пурхає метелик-кропив'янка. На його крильцях - справжня веселка: чорні, жовті, коричневі розводи на червоному тлі, блакитна мережка. І раптом не стало метелика. Де ж він подівся? Ага, сів на торішню траву, склав крильця і став непомітним. Гарно замаскувався. А коли розгорнув крильця - у повітря знов злетіла барвиста квітка. Побачив я і сонечко. Воно сиділо на сухому стеблі деревію і ніяк не могло відважитись на політ, хоч і піднімало червоні з чорними цятками надкрилля. Узяв я комашку в долоню і зігрів своїм диханням. Сонечко розправило крильця і зникло з очей. А в траві під кущем ліщини затаїлося зайченя: і, не ворухнулось, коли я обережно пройшов мимо. Цілий день бродив я весняним лісом. А під вечір зяблик попередив мене: збирається на дощ. На гарну погоді він співає веселу пісеньку, а перед дощем починає одноманітно рюмити. Точна прикмета. Ще жодного разу не підвів мене пернатий барометр*. Що ж, пора йти додому. (357 слів)За Степаном Мацюцьким *Барометр – прилад для вимірювання атмосферного тиску. 6. відшукай і випиши з твору слова, якими автор описує: Осоку - … , ліщину - …, траву - …, метелика - …. . 7. Постав і запиши два запитання за змістом твору. 1) 2) 8. Поміркуй і запиши, чому твір Степана Мацюцького «В гостях у весни» має таку назву. Запропонуй свій заголовок.

Поясни значення виразу РОСЛИНИ СЛУЖАТЬ ЛЮДЯМ.

Чому слід жити чесно?

ком и точек ок) а де саме- невідомо та трапилася посуха І була вона така що не тільки в річках таозерах а навіть і в колодязязях повисихала геть-чисто вся вода і люди без води почали хворіти та мерти У тім краю де ото трапилася така посуха....

Короче я уже не могу писать но мне срочно надо , я скажу всё коротко=)

Жила девочкаи у неё мама очень заболела и дочка говорит маме я найду воду что-бы тебя вылечить везде лобиска и нашла 1 колодец в котором была вода она наполнила весь кувшин водой идёт- идёт видет человека который тоже жаждит воды и девочка дала ему попить и он выздоровил идёт-идёт видет 2 человека с такой-же проблемой дала иму попить и так 3 4 5 6 7 человек жаждил и девочка далв всем попить устала она присела на брёвнышко и посмотрела в кувшин а там осталось воды на самом дне идёт собака девочка поставила кувшин воды возле себя а собачка так и хотела попить он случайно пролил кувшин с водой а из кувшина вилетели звёзди 7 больших 1 маленькая ето бог послал етих звёзд за ету щедрую девочку7 звёзд ето 7 людей который она дала попить и 1 маленькая ето собачка и за ето Бог послал на ету землю дощ и все были здоровие.

Пожайлуста помогите=)

запитав пивень.
-Ого, що я бачу! - (______________) видповив осел. - От би й нам так! - (______________) сказав пивень.