Солов'їні далі, далі солов'їні ... краткое о стихе о чём стих

1. Я до тебе прийшов, моя мати,
Третя Рота, кохана моя...
(«Третя Рота»)
2. Учитель мій! Як ми тебе любили,
як слухали тебе в полоні юних мрій!
(«Учитель»)
3. Співали пташки голосисто
у сяйві з небесних вершин...
(«Співали пташки голосисто...»)
4. По полях пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.
(«Осінь»)
5. Падають тепло і глухо
яблука в нашім саду.
(«Чекання»)
6. Кращого не знаю, далі мої сині,
Як весну стрічати на моїй Вкраїні.
(«Солов'їні далі, далі солов'їні...»)

1. Від кого ви дізнаіетесь про Планетника і до яких часів сягае легенда про нього?
2. Перерахуйте стихіі,які вмів підкорювати Планетник?
3. Розкажіть,що ви запам'ятали про Олену Булигу,яка берегла й розповідала людям легенду про Планетника?
4. Хто такий дідо Капуш?
Пожалуйста очень нужно!

Пишно займались багрянії зорі
Колись навесні,
Любо лилися в пташиному хорі
Пісні голосні;

Грала промінням, ясним самоцвітом
Порання роса,
І усміхалась весняним привітом
Натури краса.

Гордо палала троянда розкішна,
Найкраща з квіток, –
Барвою й пахом вродливиця пишна
Красила садок.

А соловейко троянді вродливій
Так любо співав,
Голосом дивним співець чарівливий
Садки розвивав;

Слав до вечірньої зорі прощання,
Що гасла вгорі,
Ще ж голосніше співав на вітання
Поранній зорі…

Вже пролетів, немов пташка зальотна,
Весняний той час, –
Осінь холодная, осінь вільготна
Панує у нас.

Тихо спускається нічка осіння, –
Година сумна;
Місяць холоднеє кида проміння;
Здалека луна

Пугача віщого крик – гук єдиний.
Діброва німа.
Де ж соловейко? де ж спів солов’їний?
Ох, де ж він? Нема!

В вирій полинув, де вічная весна,
Натхненний співець.
Вічно красує там рожа чудесна,
Там теплий вітрець;

Глухо і смутно кругом на просторі,
Мій гаю сумний!
Кинув співець тебе в тузі та в горі,
Тебе й край рідний.

Тиша така тепер всюди панує.
Лиш в листі сухім
Вітер зітха, мов дріада сумує,
Із жалем глухим.

Чом я не маю огнистого слова,
Палкого, чому?
Може б, та щира, гарячая мова
Зломила зиму!

І розлягалась би завжди по гаю
Ясна-голосна
Пісня, й розквітла б у рідному краю
Новая весна.

Та хоч би й крила мені солов’їні,
І воля своя, –
Я б не лишила тебе в самотині,
Країно моя!