план к тексту потерчата

Помогите плис

ком и точек ок) а де саме- невідомо та трапилася посуха І була вона така що не тільки в річках таозерах а навіть і в колодязязях повисихала геть-чисто вся вода і люди без води почали хворіти та мерти У тім краю де ото трапилася така посуха....

Короче я уже не могу писать но мне срочно надо , я скажу всё коротко=)

Жила девочкаи у неё мама очень заболела и дочка говорит маме я найду воду что-бы тебя вылечить везде лобиска и нашла 1 колодец в котором была вода она наполнила весь кувшин водой идёт- идёт видет человека который тоже жаждит воды и девочка дала ему попить и он выздоровил идёт-идёт видет 2 человека с такой-же проблемой дала иму попить и так 3 4 5 6 7 человек жаждил и девочка далв всем попить устала она присела на брёвнышко и посмотрела в кувшин а там осталось воды на самом дне идёт собака девочка поставила кувшин воды возле себя а собачка так и хотела попить он случайно пролил кувшин с водой а из кувшина вилетели звёзди 7 больших 1 маленькая ето бог послал етих звёзд за ету щедрую девочку7 звёзд ето 7 людей который она дала попить и 1 маленькая ето собачка и за ето Бог послал на ету землю дощ и все были здоровие.

Пожайлуста помогите=)

На Десні — повінь. Навколо вода, берегів не видно. Верби у воді стоять, гілля полощуть. Поміж вербами човен пливе. А в човні — Тетянка з татом.
Над водою, на вербовій гілці, пухова рукавичка гойдається.
— Хтось рукавичку на вербу закинув! — дивується Тетянка.
— То ремезкове гніздо. Маленький ремезок, непринадний, а бач, який майстер! — розповідає тато.
Біля човна щось довге й зелене зблиснуло, аж вода завирувала.
— Ой, чи не крокодил! — злякалася Тетянка.
Тато голосно засміявся, аж луна покотилася.
— Це щука ганяє.
За вербами — невеличкий острівець, наче круглий столик.
— Отут і нарвемо щавлю, — прип’яв тато човна до корча. — 3 молодим щавликом борщ смачний!
Тетянка рве щавель у торбинку і раптом — до тата:— Заєць! Он там, у кущі! Заєць зіщулився, тремтить, але не тікає. А куди ж йому тікати?
— До ранку острівець затопить повінню. Так що поїхали, вуханю, з нами, — примовляв тато, несучи зайця до човна.
Коли перепливали повноводу Десну, заєць притиснувся до Тетянки, а вона його полою плащика прикрила.
— Тату, ми вуханя додому заберемо? — питалася тата. — Буде з кролями жити...
— Еге, в клітці ніби затишніше. І їжі досхочу дають. Але заєць — не кріль. Йому воля треба, роздолля, — тато налягав на весла і розмовляв з Тетянкою.
Тут човен ткнувся носом у берег. Заєць повів туди?-сюди косими очицями, та як чкурне до лісу! Тільки смуга лягла.