ДОПОМОДІТЬ ПЛІЗ ДУЖЕ ТРЕБА НАПИСАТИ ОДИН З ТВОРІВ

+ 0 -

Rm1999

26 июля 2013 г., 8:44:25 (10 лет назад)

Творчість Т. Г. Шевченка (1814—1861) — перлина української літератури, гордість української нації. Від козачка у пана Енгельгардта до учня Петербурзької Академії мистецтв, від неграмотного кріпака до автора знаменитого «Кобзаря» пройшов шлях цей самобутній поет, художник. Через усі його твори проходить мотив волі, протесту проти насильства, кріпосного рабства, мотив національної гідності. Все це було зумовлене усім життям поета, який, ставши 1838 р. вільною людиною, 1846 р. стає членом Кирило-Мефодіївського товариства, що мало на меті боротися демократичними способами за права народу, рідну мову, культуру.

За доносом провокатора О. Петрова, що жив за стіною в сусідній кімнаті та підслуховував розмови членів товариства, Шевченка разом з іншими учасниками було заарештовано. Вирок суду для Шевченка за його вірші протицарського спрямування був найсуворішим: десять років солдатчини. На вирокові сам цар написав: «Із забороною писати й малювати». За невиконання цієї заборони (Шевченко таємно писав і малював) поета знову було заарештовано 1849 р.

Нескореність українського поета-патріота безпосередньо відображена в його творчості, де чільне місце займає історична тематика.

1840 р. Шевченко видає свій перший поетичний збірник «Кобзар», який мав величезний успіх. А вже наступного (1841) — найбільшу із своїх поем «Гайдамаки», де змальовує героїчну боротьбу українських повстанців проти польських поневолювачів. Свій твір Шевченко назвав бунтарським іменем гайдамаків — учасників війни проти шляхти — Коліївщини (1768), історичні події якої і відображено в поемі.

То був час, коли польське панство об'єдналось, щоб піти проти України «хрестовим походом». Це об'єднання було названо «конфедерацією». Його підтримав папа римський, зацікавлений у розповсюдженні католицтва. Конфедерати вирушили з військом на Правобережну Україну, розгромлюючи церкви, монастирі та культурні заклади. Насильницьке насадження католицтва було одним із проявів поневолення народу. Реакцією на ці події і стало грізне повстання. Очолив повстанців запорожець Залізняк. На його бік перейшов сотник Гонта, який допоміг повстанцям взяти Умань, де отаборились пани. Повстанців називали «коліями» або «гайдамаками», що походить від понять «гнати», «турбувати».

Український народ переміг польську шляхту. Але налякана таким поворотом подій Катерина П послала в Україну військо, і повстання було придушено. Польське панство люто і жорстоко розправилось із повстанцями. Тільки в місті Кодні було страчено кілька тисяч повстанців. Події Коліївщини надовго залишились у народній пам'яті. Про гайдамацьке повстання було створено багато пісень, переказів. Ця тема приваблювала істориків і тому відображена в «Истории русов» невідомого автора, «Истории Малой России» Д. Бантиш-Каменськського, «Історії Королівства Польського» Брандтке. Сприймаючи гайдамаків як визволителів української землі, як народних героїв, Шевченко надавав великого значення тим подіям. Розповіді діда, учасника гайдамацького повстання, глибоко вражали душу хлопчика.