Статистика
Всего в нашей базе более 4 327 657 вопросов и 6 445 963 ответов!

Не той батько, що зродив, а той що до ума довів

5-9 класс

Andropan60 25 дек. 2013 г., 1:46:43 (10 лет назад)
Рейтинг
+ 0 -
0 Жалоба
+ 0 -
Kazarinova533
25 дек. 2013 г., 4:17:13 (10 лет назад)

Не той батько що народив,а який доглянув

Ответить

Читайте также

1. Подорожуючі купці, що проходили повз Нагуєвичі, у батьковій кузні сказали малому Іванові: “Твій батько кує залізо, а ти будеш кувати...” –

Золото

– Як зозуля

Слова

2. Село, де народився Іван Франко...

Нагуєвичі

– Лолин

– Криворівня

3. Ким був батько Івана?

– Мірошником

Ковалем

– Дяком

4. Як звали Франка в дитинстві?

– Івасик

Ясьо

– Іванко

5. Оповідання, яке написав Франко на основі правдивої історії, що відбулася у школі в Ясениці Сільній. Який предмет був розкішшю для школяра на той час?

“Оловець” (“Олівець”)

– “Панщизняний хліб”

– “Казка про Добробут”

6. Прізвище матері письменника.

Марія Кульчицька

– Марія Терлецькі

– Марія Павлик

7. Під яким псевдонімом писав Іван Франко? Подібну назву має одне з оповідань автора “Малий...”.

Мирон

– Тарас

– Остап

8. Оповідання Івана Франка “Schоnschreiben” відображає події періоду навчання письменника у Дрогобицькій нормальній школі. Який навчальний предмет приносив школярам найбільші муки?

– Інформатика

– Теологія

Краснописання

9. Які учні сиділи у тогочасних школах за “ослячою партою”?

– Найвпертіші

Найслабші у навчанні

– З найдовшими вухами

10. Як Франко-гімназист заробляв собі на проживання?

Працюючи інструктором

– Пишучи вірші

– Видаючи журнал

11. Як називали репетиторів у часи Франка?

Інструктор

– Гувернант

– Суплент

12. Прізвище гімназиста родом з прикарпатського села Лолин, інструктором якого був Іван (у сестру якого згодом закохався).

– Павлик

Рошкевич

– Олеськів

13. Поема Франка, написана в 1905 році, що відображає епізод з історії єврейського народу.

“Мойсей”

– “Каменярі”

– “Зенітка”

14. Сучасна назва Нагуєвичів, села, де народився письменник.

– Іванове

Село Івана Франка

– Франкове село

15. Повість про напад монголів на Україну, написана письменником для літературного конкурсу, оголошеного журналом “Зоря”.

“Захар Беркут”

– “Перехресні стежки”

– “Основи суспільності”

16. Прем’єра якого спектаклю, поставленого за драмою Франка, відбулася 16 листопада 1893 року в театрі “Руська бесіда”?

– “Мина Мазало”

“Украдене щастя”

– “Давня казка”

17. Де продовжив своє навчання Франко після закінчення Дрогобицької гімназії?

Львівський університет

– Московський університет

– Софійський університет

18. Що стало поштовхом до розриву між Франком і Ольгою Рошкевич?

– Нове захоплення

– Навчання в університеті

Арешт Франка

19. Якого кольору лисяче хутро, якщо лис – цар?

– Руде

Синє

– Буре

20. Скільки дітей було у Франка?

Троє синів і донька

– Не було

– Двоє доньок

21. Дружина Івана Франка, київська курсистка Ольга Хорунжинська віддає свій дівочий посаг, щоб допомогти чоловікові видати першу збірку поезій. Саме їй присвячена збірка, вкажіть назву.

“З вершин і низин”

– “На крилах пісень”

– “Гайдамаки”

22. Письменниця, в родині якої часто гостювало подружжя Франків у галицькому містечку Болехові.

Наталія Кобринська

– Ольга Кобилянська

– Олена Пілка

23. Яку кількість книжок, за спогадами синів письменника, налічувала його бібліотека?

– 100

– 600

– 6000

ПРИВЕТИК,ВСЕМ!!!ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА С ДОМАШНИМ ЗАДАНИЕМ!

Треба ниписати своїми словами про що розповідається у поезії "Гамалія" ?

ГАМАЛІЯ

"Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі
Із нашої України!
Чи там раду радять, як на турка стати, -
Не чуємо на чужині.

Ой повій, повій, вітре, через море
Та з Великого Лугу,
Суши наші сльози, заглуши кайдани,
Розвій нашу тугу.

Ой заграй, заграй, синесеньке море,
Та під тими байдаками,
Що пливуть козаки, тільки мріють шапки,
Та на сей бік за нами.

Ой боже наш, боже, хоч і не за нами,
Неси ти їх з України;
Почуємо славу, козацькую славу,
Почуємо - та й загинем".


Отак у Скутарі козаки співали;
Співали, сердеги, а сльози лились;
Лилися козацькі, тугу домовляли.
Босфор аж затрясся, бо зроду не чув
Козацького плачу; застогнав, широкий,
І шкурою, сірий бугай, стрепенув,
І хвилю, ревучи, далеко, далеко
У синєє море на ребрах послав.
І море ревнуло Босфорову мову
У Лиман погнало, а Лиман Дніпрові
Тую журбу-мову на хвилі подав.
Зареготався дід наш дужий,
Аж піна з уса потекла.
- Чи спиш, чи чуєш, брате Луже?
Хортице-сестро?.. - Загула
Хортиця з Лугом: - Чую! чую! -
І Дніпр укрили байдаки,
І заспівали козаки:


"У туркені по тім боці
Хата на помості.
Гай, гай! Море, грай,
Реви, скелі ламай!
Поїдемо в гості.

У туркені у кишені
Таляри, дукати.
Не кишені трусить -
Ідем різать, палить,
Братів визволяти.

У туркені яничари
І баша на лаві.
Гой ги! вороги!
Ми не маєм ваги!
Наша воля й слава!"


Пливуть собі, співаючи;
Море вітер чує.
Попереду Гамалія
Байдаком керує.
Гамалію, серце мліє:
Сказилося море.
Не злякає! - і сховались
За моряні гори.

Дрімає в гаремі - в раю Візантія
І Скутар дрімає. Босфор клекотить,
Неначе скажений; то стогне, то виє:
Йому Візантію хочеться збудить.
- Не буди, Босфоре, буде тобі горе;
Твої білі ребра піском занесу,
У мул поховаю!.. - реве синє море: -
Хіба ти не знаєш, яких я несу
Гостей до султана?.. - Так море спиняло
(Любило завзятих усатих слав'ян).
Босфор схаменувся. Туркеня дрімала.
Дрімав у гаремі ледачий султан.
Тільки у Скутарі, в склепу, не дрімають
Козаки сердеги. Чого вони ждуть?
По-своєму бога в кайданах благають,
А хвилі на той бік ідуть та ревуть.


"О милий боже України,
Не дай пропасти на чужині,
В неволі вольним козакам!
І сором тут, і сором там -
Вставать з чужої домовини,
На суд твій праведний прийти,
В залізі руки принести
І перед всіми у кайданах
Стать козакові..." - Ріж! і бий!
Катуй невіру-бусурмана! -
Кричать за муром. Хто такий?
Гамалію, серце мліє.
Скута р скаженіє.
- Ріжте! бийте! - на фортеці
Кричить Гамалія.
Реве гарматами Скутара -
Ревуть, лютують вороги.
Козацтво преться без ваги -
І покотились яничари.
Гамалія по Скутарі -
По пеклу гуляє,
Сам хурдигу розбиває,
Кайдани ламає.
- Вилітайте, сірі птахи,
На базар до паю! -
Стрепенулись соколята,
Бо давно не чули
Хрещеної тії мови.
І ніч стрепенулась:
Не бачила, стара мати,
Козацької плати.
Не лякайся, подивися
На бенкет козачий.
Темно всюди, як у будень,
А свято чимале.
Не злодії з Гамалієм
Їдять мовчки сало
Без шашлика. - Засвітимо! -
До самої хмари
З щоглистими кораблями
Палає Скутара.
Візантія пробуркалась,
Витріщає очі,
Переплива на помогу,
Зубами скрегоче.

Реве, лютує Візантія,
Руками берег достає;
Достала, зикнула, встає -
І на ножах в крові німіє.
Скутар, мов пекло те, палає;
Через базари кров тече,
Босфор широкий доливає.
Неначе птахи чорні в гаї,
Козацтво сміливе літає:
Ніхто на світі не втече!
Огонь запеклих не пече.
Руйнують мури; срібло, злото
Несуть шапками козаки
І насипають байдаки.
Пала Скутар, стиха робота,
І хлопці сходяться; зійшлись.
Люльки з пожару закурили,
На байдаки - та й потягли,
Рвучи червоні гори-хвилі.
Пливуть собі, ніби з дому,
Так буцім гуляють,
Та - звичайне, запорожці -
Пливучи співають:


"Наш отаман Гамалія,
Отаман завзятий,
Забрав хлопців та й поїхав
По морю гуляти;
По морю гуляти,
Слави добувати,
Із турецької неволі
Братів визволяти.
Ой приїхав Гамалія
Аж у ту Скутару.
Сидять брати-запорожці,
Дожидають кари.
Ой як крикнув Гамалія:
- Брати! будем жити,
Будем жити, вино пити,
Яничара бити,
А курені килимами,
Оксамитом крити! -
Вилітали запорожці
На лан жито жати;
Жито жали, в копи клали,
Гуртом заспівали:
"Слава тобі, Гамалію,
На ввесь світ великий,
На ввесь світ великий,
На всю Україну,
Що не дав ти запорожцям
Згинуть на чужині!"


Пливуть, співаючи; пливе
Позад завзятий Гамалія:
Орел орлят мов стереже;
Із Дарданеллів вітер віє,
А не женеться Візантія;
Вона боїться, щоб Чернець
Не засвітив Галату знову,
Або гетьман Іван Підкова
Не кликнув в море на ралець .
Пливуть собі, а з-за хвилі
Сонце хвилю червонить:
Перед ними море миле
Гомонить і клекотить.

Гамалію, вітер віє...
Ось... ось... наше море!..
І сховалися за хвилі -
За живії гори.

Тема та iдея пiснi?

ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ
(Пісня про Богдана Хмельницького)



Чи не той то хміль,

Що коло тичин в’ється?

Ой той то Хмельницький,

Що з ляхами б’ється.

Чи не той то хміль,

Що по пиві грає?..

Ой той то Хмельницький,

Що ляхів рубає.

Чи не той то хміль,

Що у пиві кисне?

Ой той то Хмельницький,

Що ляшеньків тисне.

Гей, поїхав Хмельницький

К Золотому Броду, —

Гей, не один лях лежить

Головою в воду.

«Не пий, Хмельницький, дуже

Золотої Води, —

Їде ляхів сорок тисяч

Хорошої вроди».

«А я ляхів не боюся

І гадки не маю —

За собою великую

Потугу я знаю,

Іще й орду татарськую

За собой веду, —

А все тото, вражі ляхи,

На вашу біду».

Ой втікали вражі ляхи —

Погубили шуби...

Гей, не один лях лежить

Вищеривши зуби!

Становили собі ляхи

Дубовії хати, —

Ой прийдеться вже ляшенькам

В Польщу утікати.

Утікали вражі ляхи,

Де якії повки, —

Їли ляхів собаки

І сірії вовки.

Гей, там поле,

А на полі цвіти —

Не по однім ляшку

Заплакали діти.

Гей, там річка,

Через річку глиця —

Не по однім ляшку

Зосталась вдовиця...



Вы находитесь на странице вопроса "Не той батько, що зродив, а той що до ума довів", категории "українська література". Данный вопрос относится к разделу "5-9" классов. Здесь вы сможете получить ответ, а также обсудить вопрос с посетителями сайта. Автоматический умный поиск поможет найти похожие вопросы в категории "українська література". Если ваш вопрос отличается или ответы не подходят, вы можете задать новый вопрос, воспользовавшись кнопкой в верхней части сайта.