написати листа до Тараса Шевченко!помогите плиз
5-9 класс
|
Мене звуть Олена . Я навчаюсь у 6-му класі. Із шкільних предметів мені дуже подобається вивчати історію України, англійську та німецьку мову . Ще я вивчаю українську мову, бо нова держава і ми повинні знати себе від а до я, а якщо ми не знатимемо мови та історії нашої держави, то ми не будемо її повноцінними громадянами. Також я дуже люблю читати детективи та українські народні казки.
Я давно збиралася написати вам листа , та поділитися думками, мріями, розповісти, як у свої одинадцять років я здатна сприймати життя, що мене турбує та непокоїть.
У школі ми вчимо вашу творчість. Кожен учень знає ваш заповіт напам'ять .
Вже пройшло багато років , як Україна стала вільною державою. З того часу у нас є свій Президент. Вам , Тарас Шевченко , може, не дуже зрозуміле це слово. Бо тоді головними були царі і гетьмани. А от ми , не уявляємо України без Президента. Ми іншої Батьківщини не знаємо.
У кожного з нас своя доля, своє призначення. Але головне, на мою думку, - залишити добрий слід на землі, в метушні не загубити все найкраще, що дали нам батьки. Ви змогли з цим справитися і стали однією з найвеличніших постатей української літератури та української держави.Ви закликаєте нас: «Свою Україну любіть, Любіть її... Во время люте, В остатню тяжкую минуту За неї Господа моліть» . Я хочу, щоб ваши слова почули усі люди нашої планети .
Я усім серцем непокоюсь за свою державу в цілому і за кожну людину. Дорогий, Тарас Григорович, а хотіли б ви зараз жити в сучасній Україні і продовжувати свою творчість?
Я рада , що вислухали мене . Всього вам найкращого!
Чекаю від вас листа . оленка
21.11.11
Другие вопросы из категории
Пишно займались багрянії зорі
Колись навесні,
Любо лилися в пташиному хорі
Пісні голосні;
Грала промінням, ясним самоцвітом
Порання роса,
І усміхалась весняним привітом
Натури краса.
Гордо палала троянда розкішна,
Найкраща з квіток, –
Барвою й пахом вродливиця пишна
Красила садок.
А соловейко троянді вродливій
Так любо співав,
Голосом дивним співець чарівливий
Садки розвивав;
Слав до вечірньої зорі прощання,
Що гасла вгорі,
Ще ж голосніше співав на вітання
Поранній зорі…
Вже пролетів, немов пташка зальотна,
Весняний той час, –
Осінь холодная, осінь вільготна
Панує у нас.
Тихо спускається нічка осіння, –
Година сумна;
Місяць холоднеє кида проміння;
Здалека луна
Пугача віщого крик – гук єдиний.
Діброва німа.
Де ж соловейко? де ж спів солов’їний?
Ох, де ж він? Нема!
В вирій полинув, де вічная весна,
Натхненний співець.
Вічно красує там рожа чудесна,
Там теплий вітрець;
Глухо і смутно кругом на просторі,
Мій гаю сумний!
Кинув співець тебе в тузі та в горі,
Тебе й край рідний.
Тиша така тепер всюди панує.
Лиш в листі сухім
Вітер зітха, мов дріада сумує,
Із жалем глухим.
Чом я не маю огнистого слова,
Палкого, чому?
Може б, та щира, гарячая мова
Зломила зиму!
І розлягалась би завжди по гаю
Ясна-голосна
Пісня, й розквітла б у рідному краю
Новая весна.
Та хоч би й крила мені солов’їні,
І воля своя, –
Я б не лишила тебе в самотині,
Країно моя!