Дайте відповідь на запитання " " Українське село часів Шевченка й село ХХІ століття - причини трагічного занепаду?"
10-11 класс
|
Оповідання Григора Тютюнника «Оддавали Катрю» присвячене болючій
проблемі українського суспільства середини ХХ століття — масовій
міграції селян до міста. В пошуках кращої долі жителі села зривалися з
рідних гнізд, але що їх чекало далі — не знав ніхто. А чи мали право ці
люди навідмах рубати своє родове коріння, зрікатися традицій, мови свого
народу? Бо саме цього вимагало жорстоке «проросійське» місто. Саме на
це питання намагається знайти відповідь у своєму оповіданні Григір
Тютюнник. Донька хутірського крамаря Степана Безверхого вирішила
виходити заміж за хлопця з Донбасу. В селі молодих неодружених парубків
немає, тож батьки «мусять оддавати» Катрю за городянина. Мусять… І цим
все сказано. Мусять об’єднати долі зрусифікованого безбатченка і
вихованої в кращих традиціях української педагогіки молодшої донечки…
Мусять штовхнути Катрю у страшний вир буремного, жорстокого, а головне —
невідомого, незнаного міського життя, адже доньці пішов уже тридцятий
рік.
Автор оповідання через змалювання характерів, вчинків своїх
персонажів порушив низку, серйозних, актуальних і нині, у ХХІ столітті,
проблем. Найболючіша — зубожілий стан українського села. Адже з
подібними Катрями, що випурхують, мов голубки, з рідних хат,
від’їжджають до міста, ламаються одвічні українські звичаї, у безодні
часу губляться традиції рідного народу, врешті, калічаться душі поколінь
прийдешніх. Бо чому ж може навчити матір й батько своє дитя, якщо вони
самі покинули напризволяще своїх літніх батьків на забутих Богом
хуторах?
Григір Тютюнник намагається довести своєму читачу, що духовні
цінності рідного народу — найсвятіше, що є у людини. І на доказ цього
автор до найменшої деталі змальовує Катрине весілля. Сполохана наречена
забуває про свій страх перед майбутнім, коли чує рідну пісню. Ці чарівні
звуки знімають у нареченого маску зверхності й пихатості і виявляється,
що «… сміх у нього тихий, м’який…» Під час виконання української пісні
«здавалося, не десятки людей співало…, а одна многогласна душа». В цих
рядках — мрія письменника об’єднати український народ, адже сила — в
громаді.
Катря інстинктивно відчуває, що захистити її від суворих реалій
міського життя може лише любов рідних людей. Символом цієї любові, цього
оберегу Катриної душі в оповіданні є старенька бабусина хустка, в яку
дівчина вмотується, немов у кокон, бажаючи захиститися, відгородитися
від чужого ока. А може, Катря витягла зі скрині хустку, аби зігріти своє
дитя, що носила під серцем, душевним теплом її предків? На ці питання
Григір Тютюнник відповіді не дав. І читачу лише залишається сподіватися,
що останній Катрин сумний погляд на рідну домівку — запорука того, що
ця жінка все ж таки залишається українкою…
Отже, автор спостерігає з сумом і страхом за приходом нового життя з
радянськими порядками, що руйнують всі споконвічні традиції українського
села. Але у кожної людини є найголовніше — вибір, від якого залежатиме
майбутнє рідної країни.
Сподобався твір?
Збережи в закладках - » Проблеми українського села середини хх століття
крізь призму оповідання Григора Тютюнника «Оддавали Катрю». Це не складно, зате не втратиш!
Читать полностью: http://tvori.com.ua/problemi-ukra%d1%97nskogo-sela-seredini-xx-stolittya-kriz-prizmu-opovidannya-grigora-tyutyunnika-oddavali-katryu/#ixzz3HY1Cr3kW
Другие вопросы из категории
Читайте также
А) зображення єдності людини і світу природи
Б) викриття псевдолібералізму та його реакційної суті
В) зображення життя гуцулів у єдності зі світом природи
Г) життя міфологічних істот на Гуцульщині
Д) віра в незнищенність життя людини і природи
яка вірна відповідь?
Над шляхом, при долині, біля старого граба,
де біла-біла хатка стоїть на самоті,