жив на світі листочок і звали його хвалько. називали його так тому що він дуже любив вихвалятися...скласти казку за поданим початком будь ласка.....
1-4 класс
|
жив на світі листочок і звали його Хвалько.Називали його так,тому що він дуже любив вихлятися.
Було літо.На одному дубі в лісі висів на гілочках тоді той самий листочок.Насвистував різні мелодійки,тремтів від теплого вітру і вихвалявся.
-Я найгарніший листок цього дуба,мені ні з ким порівнюватися у нас в лісі!-казав листок.
-Не вихваляйся!Тобі це погано обернеться!-казали йому інші листочки.Але листочок з цього сміявся і глузував,тому вже дуже скоро всі інші почали його не слухати і нічого не казали.
Ось вже настала осінь,подуло холодом і всі листочки на тому дубі пожовтіли.Листочок почав все більше вихвалятись,коли приобритав ще ясніший вид.
-Ось тепер,я найгарніший листочок у лісі.Я найясніший листок у цьому лісі!-казав листок.
Вже скоро значно похолодішало,вітер ставав сильнішим і багато листків з дерев падали на землю.Але декілька листочків ще залишалися на гілках,в тій кількості і наш вихвалькуватий листок.
-Я найкращий листок в усьому лісі.Всі вже не витримали та попадали на землю,а я,я залишаюсь висіти на гілочці.Буду висіти тут завжди.
В кінці жовтня подував дуже сильний вітер.Він обривав усе листя у лісі,а той час листочок саме наспівував пісеньку.Подув дуже сильний вітер,вихвалькуватий листок обірвався з гілочки і впав у річку.Він винирнув з води та течія понесла його далеко-далеко з лісу.
Ось таке буває з усіма хвалькуватими,подує вітер і понесе далеко-далеко
Там можно в конце сказки изменить конец.
Другие вопросы из категории
Читайте также
ПОМОГИТЕ НУЖНО СРОЧНО !!!!!!!
Ріс собі на світі хлопчик. І дуже люди того хлопця любили, бо умів
він співати, як ніхто на світі. Вечорами, після денної роботи, коли
можна було трохи спочити, сходилися старі й малі послухати пісню. Кожен,
хто чув хоч раз той спів, ніби набирав у груди сили й снаги, ніби пив
живу воду з цілющого джерела. Співав хлопець про сонце, про квіти-трави,
про землю. І кожна його пісня славила рідний край. Ті пісні хлопчина
складав сам. А коли в нього питали, як це йому вдається, відповідав, що
все те — від квітів, дерев, води, птахів та звірів.
Якось прийшло в цей край лихо. Про співучого хлопчика прочули злі
вороги й вирішили викрасти його. Темної ночі, коли він наслухав пісню
місячного сяйва, щоби потім переспівати його людям, схопили вони його й
понесли в свої землі. Володар тої країни хотів мати співучого раба. Та
хлопець йому не співав. Просили його — мовчав, били — мовчав. Тільки
одного разу, змучений вкрай, завів тужну-тужну пісню. Від тої пісні
німіли люди, а каміння плакало. Була вона про розлуку з рідною стороною.
Злий володар наказав відвезти хлопчика в його землю і, якщо він там
співатиме, убити. Тільки-но ступив хлопчик на рідну землю, одразу в
нього вирвалася пісня.
Котрийсь із ворогів замахнувся шаблюкою, щоб виконати наказ володаря,
але шабля свиснула в повітрі, а хлопця не стало. Лише в зеленій траві
застрибало маленьке чорненьке створіння. І задерикувато заспівало.
Відтоді й повелися на нашій землі веселі цвіркуни. їхні пісні
славлять рідну землю, звеселяють смутних. А хто понад усе любить
батьківщину, той чує в пісні маленького цвіркуна слова про красу нашої
землі.
p>
4) Чому говорять: "Прислів'я вчить як на світі жить"?
5) Як побудувати прислів'я?
знати,
все у світі
по-своєму
знову назвати.
Я назвав би
волошку
тоді
голубинка,
щоб дорослі
ще більше
її полюбили.
А хлоп'ят і дівчат
я б назвав
любенята,
щоб іще веселіше
було їм гуляти.
Я б ласкаву тополю
назвав
лопотуля,
щоб вона для птахів
дарувала притулок.
А бабусю
назвав би тоді я
любуся,
щоб світилася ніжністю
кожна бабуся.
І цвіли б любенят
голубинкові очі,
і любусі
гуляли б із ними
охоче,
а над ними
співала б собі
лопотуля,
і цю пісню її
всі б навколо почули!..
Та речей безіменних
на світі нема.
жаль, що є вже
для всього
давно імена...