Дайте ответ на вопрос: "За что столько мук, горя и слез добавляют людям люди, когда жизнь и так такая короткая и такая печальная?"
5-9 класс
|
Потому что в нашем мире люди стали жестокими, злопамятными и поэтому люди часто друг другу мстят за что-то , что им не понравилось . Поэтому наше время стало более короткое , печальное и плюс одинокое!
Добиваясь одного ты можешь остаться и без нечего!
Другие вопросы из категории
Читайте также
2)Какую задачу Пушки поставил перед собой в своём романе?
3)Какое место занимает Евгений Онегин в дворянском обществе?
- докажите что "Дивак" Г. Тютюника - рассказ;
- какая главная мысль рассказа;
- объясните название рассказа
Спасибо
1.З'ясуйте, про які часи ідеться у повісті М.Коцюбинського "Дорогою ціною"_____________
2."Дорогою ціною" М.Коцюбинського за жанром_____________________________________
3. Які основні ідеї в повісті "Ирій"__________________________________________________
4.Провідні мотиви повісті "Дорогою ціною" __________________________________________
5.У які часи проходило дитинство головного героя з повісті "Ирій"______________________
6.Про що мріяли дядько і тітка головного героя з повісті "Ирій"?
а - про власних дітей
б - про власний автомобіль
в - про власний будинок
г - про асфальтовану дорогу в рідне село
7.Почему конь Шептало возвращаясь в конюшню вывалялся в луже?
а - чтобы не выделялся среди остальных
б - чтобы показать свое пренебрежение к остальным
в - чтобы освободиться от насекомых
г - от радости
поезії процитуйте відповідні місця з твору на підтвердження своїх міркувань 2.які почуття намагався висловити поет у своєму творі, близькі вони вам?
Вогник
Вечірню годину, де в зорях долина,
Де вогником світиться дім,
Шумить під вікном молода тополина,
Неначе у серці моїм.
Там юність ходила у росах до хати
І жевріла цвітом вона,
Там батько не спить і задумалась мати,
Ота, що у світі одна.
Синів виростали, не зводили з ока,
Любили в житті над усе,
Шумить під вікном тополина висока,
Мов звісточку дальню несе.
А вогник їм сяє, мов спогад про сина,
Не все ж повертає назад.
І журиться вікнами наша хатина,
І шепче задумливий сад.
Та де б не ходив я в далекій дорозі,
В чужім чи у ріднім краю,
Я згадую вогник у тихій тривозі
І рідну хатину свою.
Бо дивляться в далеч засмучені очі,
Хоч тінь там моя промайне,
Бо світиться вогник у темнії ночі,
Мов кличе додому мене!