Твір на тему "Моя берегиня"

+ 0 -

89621017713

21 нояб. 2016 г., 7:06:31 (7 лет назад)

Жінка-берегиня… Як багато почуттів вкладено в це слово! Яке воно величне, неповторне у своїй мальовничій красі! Наш народ проніс вогонь любові до неї через жорстокі битви з татаро-монгольськими полчищами, криваві бої зі шляхетською Польщею, свавілля царського самодержавства. Отже, настав час відродження, зростання, воскресіння з вічності. Лише любляче серце жінки-матері залікує рани битв, образ, принижень, Життя, на жаль, швидкоплинне, але з усіх доріг на світі найпершою є дорога до рідної матері. Вона вся з гомону полів, лісів і морів отчої землі, переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом. Все більше віддаляється від нас у шаленому темпі атомної епохи біленька хатина, у ній — корінь роду, щось одвічне, як життя, як мамина пісня. Слово, виспіване в колисковій, повертає до рідного дому, якого не можна зрадити. Так і образ жінки-берегині є святим. Навіть, коли станеш дорослим, завжди будеш пам’ятати мамині руки, які пахнуть любистком та м’ятою, мамині очі, які світяться від любові та щастя. Відчуваючи це, виростають поети й композитори, хлібороби та захисники рідної землі, філософи й політики — просто люди.