відомості про шевченка

+ 0 -

Neverminder42

18 апр. 2014 г., 1:27:42 (10 лет назад)

9 березня 1814 р. народився Тарас Григорович Шевченко в селі Моринцях на Черкащині в родині селянина-кріпака. У сусідньому селі Кирилівці проминули дитячі роки майбутнього поета.
Рано залишився сиротою.
Перша освіта у сільського дяка; виявив великий хист до малювання і складання віршів.
1831 р. – переїхав з паном Енгельгардтом до Петербурга, де навчався в майстра-живо-писця Василя Ширяєва;
1838 р. Т. Шевченка викуплено з кріпацтва завдяки відомим художникам Івану Со-шенку, Карлу Брюллову, Олексію Венеціанову, поету Євгену Гребінкці (гроші виручено за продаж створеного К. Брюлловим портрета В. Жуковського).
Т. Шевченко вільний слухач Академії мистецтв у Петербурзі.
1840 р. вийшла перша збірка поезій Т. Шевченка «Кобзар», яка розпочала новий
етап в історії української літератури.
1841 р. – окремим виданням видруковано поему «Гайдамаки».
1843, 1845 рр. у складі археографічної комісії Шевченко відвідує Україну. 1843 р. опубліковано драму «Назар Стодоля».


1844 р. поема «Сон».
1844 р. – окремими книжками вийшли поема «Гайдамаки», і поема російською мовою «Тризна».
1845 р. опубліковано твори «Кавказ», «Наймичка».
1845 р. – після закінчення академії повернувся в Україну, увійшов до таємної політичної організації Кирило-Мефодіївського товариства.
Опубліковано послання «І мертвим, і живим…», вірші «Заповіт», «Минають дні, минають ночі…», історичні твори «Великий льох», «Холодний Яр»; видав альбом «Живописна Україна».
1847 р. при арешті Шевченка до рук жандармів потрапила рукописна збірка «Три літа», підготовлена поетом до друку. У неї увійшли такі твори: «Сон», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Єретик» і десятки поезій. До 1905 р. ця збірка пролежала в жандармських архівах. Лише окремі поезії збірки, що випадково залишилися в приватних руках, поширювалися в Україні.
1847 1857 рр. за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві та за написання гостросоціальних віршів Шевченко був засланий рядовим солдатом до Орської фортеці, а згодом – в Оренбург та Новопетровське укріплення.

+ 0 -

Anazimov

18 апр. 2014 г., 2:11:25 (10 лет назад)

Выдающийся малороссийский (украинский) поэт и художник Т.Г. Шевченко родился 25 февраля (9 марта) 1814 года в селе Моринцы Звенигородского уезда Киевской губернии (ныне - Черкасской обл.) в семье крепостного крестьянина помещика П.В. Энгельгардта. Через два года родители Тараса переселились в село Кирилловку, где он провел детство. Мать Тараса умерла в 1823 году, в том же году отец женился вторично на вдове, имевшей троих детей. В 1825 году, когда Шевченко шел 12-й год, умер и его отец. С этого времени начинается тяжелая, кочевая жизнь беспризорного ребенка, сначала у учителя-дьячка, затем у соседних маляров. В школе дьячка Шевченко выучился грамоте, а у маляров познакомился с элементарными приемами рисования. В 1828 году, он попал в прислугу помещика Энгельгардта в селе Вильшана, сначала поваренком, а затем в роли казачка. Через год Тарас служил в доме помещика в Вильно, а с его переездом в столицу в начале 1831 года - в Петербурге. Обнаружив способности мальчика к рисованию, Энгельгардт решил сделать из него домашнего живописца и послал его в 1832 году в обучение к "разных живописных дел цеховому мастеру" В.Ширяеву. В праздники юноша посещал Эрмитаж, срисовывал статуи в Летнем саду, где в 1836 году и познакомился с земляком - украинским художником И.М. Сошенко, который, посоветовавшись с украинским писателем Гребенкой, представил Тараса конференц-секретарю Академии художеств В.Григоровичу, художникам Венецианову и К.Брюллову, поэту В.Жуковскому. Эти знакомства имели огромное значение в жизни Шевченко, особенно в деле освобождения его из неволи. Первая попытка склонить Энгельгардта к освобождению Шевченко во имя гуманности оказалась неудачной. Брюллов отправился для переговоров к помещику, но вынес от него лишь то убеждение, "что это самая крупная свинья в торжковских туфлях" и просил Сошенко побывать у этой "амфибии" и сговориться о цене выкупа. Сошенко поручил это щекотливое дело профессору Венецианову как человеку более авторитетному. Тараса Шевченко радовала и утешала забота о нем просвещенных представителей русского искусства и литературы; но временами на него находило уныние, даже отчаяние. Узнав, что его дело наткнулось на упорство помещика, Шевченко пришел однажды к Сошенко в страшном волнении. Проклиная свою горькую долю, он грозил отплатить Энгельгардту и в таком настроении ушел домой. Сошенко сильно перетревожился за своего земляка и ждал большой беды.