Як голова сивіє, то чоловік мудріє.
5-9 класс
|
*** Як голова сивіє, то чоловік мудріє.- розум це скарб людини.Коли людина проходить через все життя вона діхнається багато чого.Коли людина стара то вона за всі її роки могла назбирати багато цікавої та корисної інформацїї.ТОді вона б знала багато.
Другие вопросы из категории
Читайте также
1.метонімія 2. іронія 3. тавтологія 4. антоніми Приклад
А Дощ давно вже перестав; хмари розійшились - виплив ясний місяць...
Б ...землянка, така ще недавно привітна, тепла, стала холодною та неодрадною.
В Мирін сидить, насупивши брови..., з-під густих брів блискає блискавка...
Г Як зачули люди, то замалим не все село вибігло з хат...
Д Заліз у якийсь полк [пан Польський], терся до передніх вельмож, поки таки дотерся до генерала... і до Пісок!
ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ
(Пісня про Богдана Хмельницького)
Чи не той то хміль,
Що коло тичин в’ється?
Ой той то Хмельницький,
Що з ляхами б’ється.
Чи не той то хміль,
Що по пиві грає?..
Ой той то Хмельницький,
Що ляхів рубає.
Чи не той то хміль,
Що у пиві кисне?
Ой той то Хмельницький,
Що ляшеньків тисне.
Гей, поїхав Хмельницький
К Золотому Броду, —
Гей, не один лях лежить
Головою в воду.
«Не пий, Хмельницький, дуже
Золотої Води, —
Їде ляхів сорок тисяч
Хорошої вроди».
«А я ляхів не боюся
І гадки не маю —
За собою великую
Потугу я знаю,
Іще й орду татарськую
За собой веду, —
А все тото, вражі ляхи,
На вашу біду».
Ой втікали вражі ляхи —
Погубили шуби...
Гей, не один лях лежить
Вищеривши зуби!
Становили собі ляхи
Дубовії хати, —
Ой прийдеться вже ляшенькам
В Польщу утікати.
Утікали вражі ляхи,
Де якії повки, —
Їли ляхів собаки
І сірії вовки.
Гей, там поле,
А на полі цвіти —
Не по однім ляшку
Заплакали діти.
Гей, там річка,
Через річку глиця —
Не по однім ляшку
Зосталась вдовиця...
Ярослав розумний, сів. Святополком окаянним Все зруйноване було. Бідувало бідне місто, Бідувало і село. І усю свою увагу Ярослав звернув на лад. І небавом Україна Зацвіла, як пишний сад. І небавом знову люде Багатіти почали, І Дніпром човни чужинців Знову в Київ поплили. Греки, німці, італійці, Чехи, угри — всі ішли, Купували, продавали І у Києві жили. Так живий, шумливий Київ Царгородом другим став. Як про друга, як про сина Дбав про його Ярослав. Оточив його валами, Ровом, мурами обвів. Укріпив його, оздобив І препишний двір завів. До палат ішли невпинно Чужоземні посланці, Князь сидів на пишнім троні З грізним берлом у руці. І, допущені до князя, Низько кланялись посли, І до ніг дари складали, Що з чужини принесли. В час бенкету на бандурах, Гуслях, різних сопілках Грали весело музики; Вина пінились в чарках. Співаки пісні співали, Скоморохи, штукарі, Розважаючи чужинців, Метушились у дворі. Після ситого обіду Всі виходили з палат Подивитись на верблюдів, На муштрованих звірят. І в Європі честю мали Королі, князі, царі Поріднитись з Ярославом, Побувати у дворі. Але мудрість Ярослава Вся була в його ділах, У державнім будівництві, Владі, устрою, в судах. Щоб не нищити народу І народного майна, Не хотів він воювати, Не тягла його війна. Він прогнав лише поляків І, щоб ворог тихшим став, Він твердиню понад Сяном — Ярославль свій збудував. Та ходив на печенігів І черкесів під Кавказ, Що на нашу Україну Нападали раз у раз. Та з Редедею касозьким Ярославів брат Мстислав Бивсь хоробро в поєдинку І Редедю подолав. Наш співець Боян великий, Найславніший із співців, Сплів йому вінок безсмертний Із пісень безсмертних слів. Пролетіли дні короткі... Перед смертю Ярослав Всіх своїх синів покликав І з любов'ю проказав: «Вас я, діти, покидаю, Йду я в ліпшу сторону, Але, діти, пам'ятайте Мою заповідь одну: Не сваріться,_ жийте в згоді: Тільки мир збере усе, А незгода, наче вітер, Все по полю рознесе. Як не будете всі разом Йти до спільної мети, Ви, державу зруйнувавши Подастеся у світи. Ви розгубите ту землю, Що придбали вам батьки, І тинятиметесь всюди, Як вигнанці й жебраки». Та недовго пам'ятали Діти мудрий заповіт, А нащадки Ярослава Осміяли на весь світ...
накосив коням трави.
2. Копач назвав робітників Герасима:
а) сараною; б) прожорами; в) товстунами; г) худобою.
3. Копачеві наснилося, що він викопав гроші і приїхав до:
а) Києва; б) Парижа; в) Лондона; г) Нью-Йорка.
4. Думок у Герасима було стільки, як:
а) листячка на дереві; б) хмар на небі; в) піску в морі; г) худоби в Жолудя.
5. За фальшиві гроші Герасим хоче викупити землі:
а) Пузиря; б) Смоквинова; в) Чобота; г) найбагатшого купця.
6. Хто у героїв п’єси постійно полюбляв повторювати: «Опит — велике діло»?
а) Параска; б) Копач; в) Герасим; г) Савка.
7. На низинці Копач пропонує Герасиму:
а) посадити садок; б) збудувати ферму; в) викопати колодязь; г) зробити власний ставок.
8. Ідучи до Пузиря, Копач із собою взяв:
а) шматок сала і хліб; б) глек сметани; в) хліб з часником; г) домашньої ковбаски.
9. На думку Копача, біди не чинить:
а) запас їжі; б) сотня грошей; в) раціональна думка; г) теплий одяг.
10. Герасиму не подобалося в Копачеві те, що той:
а) постійно надавав поради; б) просив у нього їсти; в) хвалився своїми досягненнями у розкопках; г) намагався зверхньо поводити себе у ставленні з ним.
11. «Блажен чоловік, іже скоти милує»,— так висловився Герасим, коли:
а) Копач просив у нього коней, щоб поїхати до Пузиря; б) дізнався про зневажливе ставлення Жолудя до своєї худоби; в) Параска звернулася до нього з проханням дати їй коней, щоб з’їздити до церкви; г) бачив, як Клим годує худобу.
12. Герасим порівнював Параску з:
а) пишною квіткою; б) конякою; в) бджолою; г) соловейком.