cкладить диалогякий мог быть миж дивчиною и дидусем

Заграло, запінилось синєє море,І буйнії вітри по морю шумлять,І хвиля гуляє, мов чорнії гориОдна за другою біжать.Як темная нічка, насупились хмари,В тих хмарах, мов голос небесної кари,За громом громи гуркотять. І грає, і піниться синєє море.Хтось човен на море пустив,Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі,Од берега геть покотив;Качається, бідний, один без весельця.Ох, жаль мені човна, ох, жаль мого серця!Чого він під бурю поплив? Ущухнуло море, і хвилі вляглися;Пустують по піні мавки;Уп'ять забіліли, уп'ять простяглисяПо морю кругом байдаки;Де ж човен дівався, де плавле, мій милий?Мабуть, він не плавле, бо онде по хвиліБіліють із його тріски. Як човнові море, для мене світ білийІзмалку здавався страшним;Да як заховаться? не можна ж вік цілийПробути з собою, одним.Прощай, мій покою, пускаюсь у море!І, може, недоля і лютеє горе .Пограються з човном моїм.