Допоможіть скласти казку

+ 0 -

Kirmarinka

06 сент. 2013 г., 21:51:19 (10 лет назад)

Всього два записи у трудовій книжці Ганни Павлівни Клюй по закінченні Полтавського інженерно-будівельного інституту: викладач спецпредметів Кіровоградської школи майстрів сільського будівництва і заступник директора по навчально-виробничій роботі ПТУ №8.14 років Ганна Павлівна готувала будівельників для села (оскільки підпорядковувалась школа управлінню сільського господарства) і дуже гордилася цим, знаючи, який дефіцит спеціалістів даного фаху у сільській місцевості, адже сама там народилася. І, певне, недарма з чотирьох дітей родини Зеркалів дві доньки обрали цю професію.Серед численної армії будівельників області — мулярів, малярів, лицювальників, слюсарів-сантехніків, прорабів, бригадирів комплексних бригад, майстрів — чимало колишніх студентів Ганни Павлівни. До сьомого поту, як мовиться, зубрили вони спецтехнологію, матеріалознавство, електротехніку та інші предмети, що вона викладала. Знали: спуску не дасть, недарма ж сама інститут закінчила з відзнакою....І гадки не мала Ганна Павлівна, що на околиці міста будується нове училище. Не знає й по сьогодні, хто порекомендував її на посаду завуча тодішньому директорові Олександрові Петровичу Кирилову.— Наче вчора це було, а минуло 30 років, — згадує Ганна Павлівна. — Пам'ятаю той день, коли їхала на розмову до Олександра Петровича. Пройшов рясний літній дощ, так щедро напоївши землю, що я у своїх білосніжних босоніжках загрузала по кісточки, добираючись до училища. Слава Богу, нагодилася на той час комендант гуртожитку, винесла на ґанок відро води. Отож, скроплена тим літнім дощем, у мокрих босоніжках, я у 1973 році й стала на поріг директорського кабінету. Співбесіда була короткою. І ось уже тридцять років промайнуло. З четвертим директором працюю. А коли прийшла сюди, був збудований лише гуртожиток. На першому його поверсі — кабінет директора, бухгалтерія і учительська. На другому — навчальні класи. На третьому і четвертому — власне гуртожиток.Викладали, навчалися і будували своє рідне училище шість майстрів і 175 студентів. З аудиторії — на будівельний майданчик. І так щодня. Практика випереджала теорію. За рік здали навчальний корпус, гуртожиток №2 і майстерню, а вже наступного року — їдальню та актовий зал. ПТУ №8 було розраховане на 720 чоловік, а навчалось у ньому часом більше тисячі. Вважайте, інститутський набір.На моє запитання, чи не виникало бажання самій очолити цей навчальний заклад, відмінник народної освіти, ветеран праці, власник грамот Міністерства управління освіти і науки облвиконкому відповіла:— Ні, директор — це все-таки великою мірою адміністратор, я ж люблю викладацьку діяльність, усе життя вдосконалюю професійний та методичний рівні.І це звучало з уст людини, котра 44 роки віддала улюбленій справі — підготовці фахівців найпотрібнішої у світі спеціальності будівничий, — щиро і переконливо.