Чи було щось надприродне в тому, що Планетник вирошував кращі урожаї,ніж його сусід? Чим саме ви можете пояснити його хліборобські успіхи????
5-9 класс
|
Нічого надприродного не було він дуже любив рослини і був дуже працьовитим також прислухався до порад Дідо Капуша
Другие вопросы из категории
Читайте также
нужно написать
ПОМОГИТЕ ПРОШУ!!!!Хоть как то
Начало такого
,,Мені подобається Князівна з драми-казки ,,Микита Кожум'яка" і я б хотіла нею
зіграти на сцені.Подобається вона мені тим,що..."Помогите
ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ
(Пісня про Богдана Хмельницького)
Чи не той то хміль,
Що коло тичин в’ється?
Ой той то Хмельницький,
Що з ляхами б’ється.
Чи не той то хміль,
Що по пиві грає?..
Ой той то Хмельницький,
Що ляхів рубає.
Чи не той то хміль,
Що у пиві кисне?
Ой той то Хмельницький,
Що ляшеньків тисне.
Гей, поїхав Хмельницький
К Золотому Броду, —
Гей, не один лях лежить
Головою в воду.
«Не пий, Хмельницький, дуже
Золотої Води, —
Їде ляхів сорок тисяч
Хорошої вроди».
«А я ляхів не боюся
І гадки не маю —
За собою великую
Потугу я знаю,
Іще й орду татарськую
За собой веду, —
А все тото, вражі ляхи,
На вашу біду».
Ой втікали вражі ляхи —
Погубили шуби...
Гей, не один лях лежить
Вищеривши зуби!
Становили собі ляхи
Дубовії хати, —
Ой прийдеться вже ляшенькам
В Польщу утікати.
Утікали вражі ляхи,
Де якії повки, —
Їли ляхів собаки
І сірії вовки.
Гей, там поле,
А на полі цвіти —
Не по однім ляшку
Заплакали діти.
Гей, там річка,
Через річку глиця —
Не по однім ляшку
Зосталась вдовиця...
( Сім літ мак не родив і голоду не було )
( Без ради й війско гине )
( Дівка не без щастя ,козак не без долі )
( Бува лихо що плаче , а бува що скачить )
( Посієш вчинок виросте звичка )
розгорнуте міркування література для мене це.......і також мені
подабається література тому що...................Будь ласка не
багато,стисло , зрозуміло І ГОЛОВНЕ ШВИДКО!!!!!!!!!
Випиши усі художні засоби з вірша:
Була гроза, і грім гримів,
Він так любив гриміти,
Що аж тремтів, що аж горів
На трави і на квіти.
Грім жив у хмарі, і з гори
Він бачив, хто що хоче:
Налив грозою грім яри,
Умив озерам очі.
А потім хмару опустив
На сад наш на щасливий
І натрусив зі сливи слив,
Щоб легше було сливі.
Та тут до грому навздогін
Заговорила груша:
“Трусніть і грушку, дядька грім,
Бо важко мені дуже…”
І дядько грім сказав собі:
“Потрушу я грушу,
Бо небеса вже голубі
Я покидати мушу”.