Плис умоляю Напишите сочинение на укр . мове ,, Неповторний світ дитинства Лесі Українки "

+ 0 -

Teryer2013Nastya

02 дек. 2014 г., 23:07:14 (9 лет назад)

Кожен поет чи письменник вкладає у свій твір
часточку власної душі, висловлює власні
почуття і переживання, своє бачення світу.
Відома українська поетеса Леся Українка вже
з дитячих років дуже тонко відчувала добро і
зло, правду і кривду. Хоча її власне дитинство
можна було б назвати порою безхмарного
щастя, якби не важка хвороба. Вона виростала
в родині, де дітей оточили любов'ю і повагою
з ранніх літ. Їх любили, ставилися до них
турботливо, розуміли їх потреби.
У Лесі було двоє братів — Михайло і Микола
та три сестри — Ольга, Оксана, Ізидора. Всі
діти жили дружно. Батько — юрист П. А. Косач
та мати — письменниця Олена Пчілка самі
навчали синів і дочок, бо вважали, що тодішня
система освіти завдавала дітям більше
шкоди, ніж давала користі. В сім'ї любили
читати, перекладали літературні твори з інших
мов, записували народні пісні та звичаї.
Тому перші ігри Лесі та її братів і сестер також
були схожими на літературні твори. Вони часто
гралися в Жанну Д'Арк — відважну дівчину,
яка стала на чолі французького війська і
визволила свою країну від ворога, у Робінзона,
який після морської катастрофи влаштував
життя на безлюдному острові. Найчастіше ці
ігри відбувалися у старому Луцькому замку,
адже родина тоді жила на Волині.
Та це зовсім не означає, що дівчинка була
відірвана від реального життя. Батьки не
боронили своїм дітям спілкуватися з їх
однолітками із простих родин. Лесю вражала
бідність селян, сільських дітей, з якими
дружила. Вони найчастіше були неписьменні.
Маленька дівчинка допомагала, як могла:
вчила їх грамоти.
З самого дитинства Леся виявляла
наполегливість і мужність. Вона могла
крадькома піти до нічного лісу, щоб відчути
його чари. Їй забажалося проникнути в
таємниці Луцького замку, тому почала
збирати перекази про нього.
Леся була дуже терплячою. Ніколи не
зізнавалася, коли їй щось боліло. Ці свої
дитячі почуття поетеса висловила у вірші "Як
дитиною, бувало...". Вірш зовсім невеличкий,
всього кілька рядків, але в нашій уяві постає
образ мужньої маленької дівчинки, яка не
хнюпиться, не плаче, а навіть сміється, коли їй
боляче.
Власний біль Леся вміла тамувати. Зате чужий
біль викликав у неї жаль і співчуття. Навіть
тоді, коли чиїсь біди малювала уява чи
навіювали літературні твори. Не на гордих
переможців дивилася вона на малюнках до
середньовічних балад" а на тих, хто прибитий
до землі списом, готовий був умерти, але не
здаватися.
Одна за одною постають такі картини, коли
читаємо поезію "Мрії". Ось бранка сміливо
відповідає поневолювачу: "Ти мене убити
можеш, але жити не примусиш". Бранець-
лицар, знемагаючи від рани, гукає:
Хто живий у сьому замку?
Хто тут має серце в грудях?
Другом будь, зійди на вежу,
Подивись на бойовисько.
Подивись на бойовисько,
Хто кого перемагає?
Ці мрії оживають і в уяві Лесі. І їй вже
здається, що це вона сама знаходиться у
полоні, закута в кайдани невидимою рукою.
Але ж у неї в руках ще є зброя, вона може
воювати. Лише поворушити рукою не дають
кайдани. Лесі хочеться гукати так само, як
відважному лицареві з її дитячих мрій:
Хто живий? Зійди на вежу,
Подивися наоколо!
Вона готова, наче той лицар, пролити кров за
чесний стяг. Сміливі та відважні слова
знаходила для своїх віршів Леся Українка.
З самого дитинства поетесу називали ніжно і
ласкаво — Лесею. Повне її ім'я Лариса
Петрівна Косач. Мовознавці стверджують, що
ім'я Лариса походить з давньогрецької мови.
Одні вважають його походження від слова, що
означає "приємна", інші — від слова "чайка".
У житті Леся Українка була, справді, лагідною
і доброю, уважною до людей. Але в поезіях
відкривалася інша Леся — смілива і відважна,
як чайка, що не боїться розсікати слабкими
крильми грозові хмари.