надо реченя зи словом Коло

словами з тексту:

1. Починала Ганна Іванівна вихваляти ...

2. Кожного ранку Ганна Іванівна ... ... щоб її качечки змогли піти до річки.

3. Ввечері на фермі качки... ... і засинають.

4. Лисиця... ... , бо зрозуміла, що у її здобичі є оборонець.

5. Селезень ... і спостерігав за ... , але готовий захистити Кривеньку.

II. Доповніть речення:

І. Влітку діти люблять... . 2. Кури, гуси, качки, індики — це ... .

3. Ферма знаходиться... . 4. Восени відлітають у теплі краї ...

5. У неділю можна подивитись мультфільм про ... .

III. Перекладіть рідною мовою:

1. Вихователь у садочку Ганна Іванівна розповідала дітям історію про селезня. 2. Веселі забави на березі річки. 3. Пухнасті каченята хлюпались у воді.

4. Який птах ховає голову у пісок? 5. Іринці подарували песика, схожого на пухнастий клубочок.

IV. Складіть невеликі діалоги, вживаючи слова і вирази:

а) пір’ячко, розпушувати, грайливо, річка, плестися гидке каченя, казка, Андерсен, лебідь, захоплено;

б) робота, ферма, допомога, вранішня роса, схід сонця, краса, милуватися, пишатися.

Помогите пожалуйсто очень надо.В долгу не останусь,

Пишно займались багрянії зорі
Колись навесні,
Любо лилися в пташиному хорі
Пісні голосні;

Грала промінням, ясним самоцвітом
Порання роса,
І усміхалась весняним привітом
Натури краса.

Гордо палала троянда розкішна,
Найкраща з квіток, –
Барвою й пахом вродливиця пишна
Красила садок.

А соловейко троянді вродливій
Так любо співав,
Голосом дивним співець чарівливий
Садки розвивав;

Слав до вечірньої зорі прощання,
Що гасла вгорі,
Ще ж голосніше співав на вітання
Поранній зорі…

Вже пролетів, немов пташка зальотна,
Весняний той час, –
Осінь холодная, осінь вільготна
Панує у нас.

Тихо спускається нічка осіння, –
Година сумна;
Місяць холоднеє кида проміння;
Здалека луна

Пугача віщого крик – гук єдиний.
Діброва німа.
Де ж соловейко? де ж спів солов’їний?
Ох, де ж він? Нема!

В вирій полинув, де вічная весна,
Натхненний співець.
Вічно красує там рожа чудесна,
Там теплий вітрець;

Глухо і смутно кругом на просторі,
Мій гаю сумний!
Кинув співець тебе в тузі та в горі,
Тебе й край рідний.

Тиша така тепер всюди панує.
Лиш в листі сухім
Вітер зітха, мов дріада сумує,
Із жалем глухим.

Чом я не маю огнистого слова,
Палкого, чому?
Може б, та щира, гарячая мова
Зломила зиму!

І розлягалась би завжди по гаю
Ясна-голосна
Пісня, й розквітла б у рідному краю
Новая весна.

Та хоч би й крила мені солов’їні,
І воля своя, –
Я б не лишила тебе в самотині,
Країно моя!

2. Чи правильно вчинив Сомко, відмовившись від допомоги Кирила Фури, коли був заарештований і чекав страти?