будь-ласка допоможіть скласти текст-міркування, чому одні казки веселі, а інші сумні

Допоможіть Будь ЛАСКА!
Всім привіт!
У нас к/р!!!
Нам
задали написати один твір на вибір з чотирьох тем!!!(потрібно вибрати лише одну тему).Тільки , будь ласка , напишіть твір самі , я буду вас уважати))).
Ось теми для твору:
1.З Україною в серці(за державним гімном "Ще не вмерла Україна").
2.Тільки на рідній землі щастя можна знайти ( за поемою М.Воронного " Євшан-зілля").
3.Мій рідний Киів - красень над Дніпром( за поезією Дмитра Луценка " Як тебе не любити Києве мій!").
4.Слава козацька витає між хмар (за поемою Т.Шевченка " Іван Підкова")
Будь ласка , допоможіть!!!!!!!!!!!!!!
ПЛИЗЗЗЗЗЗЗЗ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Плізззззззззззззззззззззз!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Пліз
пліз
пліз!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Мені хтось допоможе чи ні???
Допоможіть будь ласка!

Ріс собі на світі хлопчик. І дуже люди того хлопця любили, бо умів
він співати, як ніхто на світі. Вечорами, після денної роботи, коли
можна було трохи спочити, сходилися старі й малі послухати пісню. Кожен,
хто чув хоч раз той спів, ніби набирав у груди сили й снаги, ніби пив
живу воду з цілющого джерела. Співав хлопець про сонце, про квіти-трави,
про землю. І кожна його пісня славила рідний край. Ті пісні хлопчина
складав сам. А коли в нього питали, як це йому вдається, відповідав, що
все те — від квітів, дерев, води, птахів та звірів.
Якось прийшло в цей край лихо. Про співучого хлопчика прочули злі
вороги й вирішили викрасти його. Темної ночі, коли він наслухав пісню
місячного сяйва, щоби потім переспівати його людям, схопили вони його й
понесли в свої землі. Володар тої країни хотів мати співучого раба. Та
хлопець йому не співав. Просили його — мовчав, били — мовчав. Тільки
одного разу, змучений вкрай, завів тужну-тужну пісню. Від тої пісні
німіли люди, а каміння плакало. Була вона про розлуку з рідною стороною.
Злий володар наказав відвезти хлопчика в його землю і, якщо він там
співатиме, убити. Тільки-но ступив хлопчик на рідну землю, одразу в
нього вирвалася пісня.
Котрийсь із ворогів замахнувся шаблюкою, щоб виконати наказ володаря,
але шабля свиснула в повітрі, а хлопця не стало. Лише в зеленій траві
застрибало маленьке чорненьке створіння. І задерикувато заспівало.
Відтоді й повелися на нашій землі веселі цвіркуни. їхні пісні
славлять рідну землю, звеселяють смутних. А хто понад усе любить
батьківщину, той чує в пісні маленького цвіркуна слова про красу нашої
землі.