дерево пізнають по тому, що воно родить, а людину по тому, що вона робить

Щось нове!!! і таке щоб можна було зрозуміти!

спасибо!

височині.

Вона в останній заметілі сниться,

Її угадуєш по довшім дні.

Вона - в бруньках блискучих на каштані,

В снігу рудому, у струмках брудних,

Що чистим сріблом грають у тумані.

Мов бруд ніколи й не торкався їх.

Вона - у краплях, що спадають дзвінко

Із голих віт, які стрясає птах.

Вона - в підсніжній зелені барвінку,

В сережках на березових гілках.

Вона — у кузні, де нетерпеливо

у перегони грают молотки,

у верболозі,сплетеним примхливо,

що червониє тихо край ріки.

Вона — в душі, що рветься у дорогу,

у пісні, що не здатна вже мовчать;

вона-в очах,що чорно і волого

під білоюю хустинкою блищать

розгорнуте міркування література для мене це.......і також мені
подабається література тому що...................Будь ласка не
багато,стисло , зрозуміло І ГОЛОВНЕ ШВИДКО!!!!!!!!!

Поможіть до твору потрібно додати а я не можу придумати