Яку шкоду заподіяла мишка з однойменного твору Б. Лепкого своєму господареві?

Федько-Халамидник
Це був чистий розбишака-халамидник.
Не було того дня, щоб хто-небудь не жалiвся на Федька:
там шибку з рогатки вибив; там синяка пiдбив своєму "закадишному"
друговi; там перекинув дiжку з дощовою водою, яку збирали з таким
клопотом.
Наче бiс який сидiв у хлопцевi! Усi дiти як дiти,граються, бавляться
тихо, лагiдно. Федьковi ж, неодмiнно, щоб битися, щоб що-небудь
перевернути догори ногами. Спокiй був його ворогом, з яким вiн боровся на
кожному мiсцi.
Наприклад, таке. Лiплять хатки з пiску. Перед будинком, де жив Федько,
була незабрукована вулиця i там завжди грузли в пiску конi. Пiсля дощу цей
пiсок ставав липким i вогким,для будування хаток нема краще. Поставиш
ногу, обкладеш її пiском i виймай потихеньку. От i хатка. Хто хоче, може
навiть димаря приробити. Коло хати можна тин вилiпити, а за тином натикати
сiнинок - i сад є...

поезії процитуйте відповідні місця з твору на підтвердження своїх міркувань 2.які почуття намагався висловити поет у своєму творі, близькі вони вам?

Вогник
Вечірню годину, де в зорях долина,
Де вогником світиться дім,
Шумить під вікном молода тополина,
Неначе у серці моїм.

Там юність ходила у росах до хати
І жевріла цвітом вона,
Там батько не спить і задумалась мати,
Ота, що у світі одна.

Синів виростали, не зводили з ока,
Любили в житті над усе,
Шумить під вікном тополина висока,
Мов звісточку дальню несе.

А вогник їм сяє, мов спогад про сина,
Не все ж повертає назад.
І журиться вікнами наша хатина,
І шепче задумливий сад.

Та де б не ходив я в далекій дорозі,
В чужім чи у ріднім краю,
Я згадую вогник у тихій тривозі
І рідну хатину свою.

Бо дивляться в далеч засмучені очі,
Хоч тінь там моя промайне,
Бо світиться вогник у темнії ночі,
Мов кличе додому мене!

(Твором)