основна думка оповідання ю федьковича три як рідні брати

+ 0 -

Настюха597

09 мая 2016 г., 8:13:19 (8 лет назад)

За одностайною думкою багатьох дослідників , українська психічна структура вирізняється емоційно-почуттєвим характером. На цю особливість українців вказував ще Григорій Сковорода. Детальніше розробив цю проблематику П.Юркевич у своїй книзі “Філософія серця”. Лише серце, на його думку є осередком духовного і душевного життя кожної людини, лише воно формує її індивідуальність і неповторність.Ю.Федькович часто використовує лексему серце, надаючи їй того чи іншого смислового значення. Здебільшого  вказує на душевний стан героїв: «Але ж тяженько на моє серденько - Гадає розпукати» або: «А впокоївши своє серце, ляг з кобзинов спати». Серце є тим інструментом сприйняття світу, яке може набувати характеристичних рис.Серце можна сприймати  як суб’єкт, який живе своїм життям, зі своїми почуттями, болями, стражданнями, радощами, з яким можна порозмовляти, посперечатися, якому можна пожалітися на свою долю, запитати поради: «Ой серденько, серденько, чого ж тобі тяженько»?В оповіданні Федьковича «серце» потрапляє в стабільні, добре врегульовані й регламентовані права звичаю; його, з одного боку, справді «не навчити», не переконати в недоречності домагань, але, з іншого боку, не стається й так, як воно хоче. В результаті цього свавілля «серця» відбуваються трагічні події, непоправні інциденти.Переважно через вчинки незвичайні - вбивство й самогубство - виказують  герої силу свого кохання в  Федьковичевих оповіданнях. Трактування любовного почуття наскрізь пройняте романтичною парадоксальністю. Прагнення героїв нерідко сповнені внутрішньої суперечливості, що призводить до кривавої драми чи самогубства, в окремих випадках здатні наводити на думку, що герой шукає радше не взаємності почуття чи щасливого шлюбу, а загибелі через кохання: «Звів бідну дівчину, насміявся... Пішла до Черемшу глибокого, та вже не вернулась...».Особливістю цих двох оповідань Ю. Федьковича є те, що автор бере лише один момент з життя героїв, як правило, це екстремальна ситуація, у якій, на переконання письменника, всебічно проявляється характер особистості.Такий підхід до відбору художнього матеріалу зумовлений прагненням митця осмислити драматичні колізії у житті людей, розкрити їхню психологію. Найважливішим засобом розкриття характеру, внутрішньої суті образу для буковинського кобзаря стала ситуація і вчинок.За словами Р. Міщука: «Бажання у вчинках віднайти прихований підтекст, який може дати справжній ключ до розуміння натури конкретного персонажа, зумовило новаторство Ю. Федьковича в малому жанрі. Він одним із перших в українській літературі починає писати новели в сучасному розумінні цього терміну».