Романтичність,мужність і сила волі української жінки(соломії)

+ 0 -

Илина02

20 апр. 2014 г., 17:25:20 (9 лет назад)

Вона така добра, так любила його, вона пішла за ним в далеку дорогу, не пожаліла кіс своїх заради нього; вона наглядала за ним, як рідна мати, була вірна, як товариш. Твір «Дорогою ціною», на думку відомого шведського історика літератури А. Енсена, є класичним твором, перлиною української белетристики. Письменник М. Коцюбинский, великий майстер художнього слова, глибоко проникає в душу українського народу, добре знає його спосіб життя, як художник бачить красу природи і використовує пейзажі як засоби характеристики головних героїв. Читаючи розповідь, ми переконуємося в тому, що кожен герой - це неповторна, унікальна особа з властивою лише їй зовнішністю, відношенням до людей, поведінкою, характером. Особливе враження викликає образ Соломии.

Соломия - мужня, вольова і ніжна жінка. Вона щиро любить Остапа і є його вірною подругою, заради коханого «не пожаліла кіс своїх», «переодягнулася в чоловічі штани і готова була мандрувати» хоч на край світу. Її мужність і воля придбавають величезний прояв, коли разом з Остапом вона знаходиться в очеретах. Незвичайну енергію виявляє жінка, коли перев'язує рану Остапа, волочить його з очеретів, піклується про його одужання. Пейзажні картини, використані автором, розкривають складність і трудність обставин, в яких доводилося Соломии боротися за життя Остапа, а потім - за волю.

Вольовий характер сильної жінки, коли вона відчула, що може не знайти важко пораненого Остапа, передається простими реченнями (чи складносурядними) з багатьма дієсловами: «Соломия знесиліла і впала. Їй стало задушливо. Піт краплями стікав по обличчю, груди важко дихали і очі блищали, як у звіра, який попався в пастку». У малюнках природи письменник переважно використовує чорні і червоні фарби: чорні - при зображенні мороку, осінній ночі, червоні - в картинах пожежі. Обидва кольори співзвучні переживанням Соломии. «І ще коли б вона (Соломия) хоча могла бачити його рану, особа - їй, здається, не так би важко було. А то ця пітьма, цей чорний, проклятий морок. Він оточував її з усіх боків, простягнувся перед очима, височів над головою, заповзав під шкіру, наповнював її усю і пригноблював очі…».

У усіх своїх вчинках Соломия діє свідомо, розсудливо. У боротьбі за волю вона долає тяжкі пригоди. Нею керує спрага до життя без пана і економа. Заради порятунку Остапа відважна, наполеглива жінка йде на самопожертвування - вона гине в дунайських хвилях. Нерівну, але відважну боротьбу Соломии із стихією води, її спрагу до життя письменник передає короткими уривистими реченнями: «…Усі сили добути… усю теплу кров, …усю волю… Ось ближче до берега… Ось беріг видно… а там добре, там сонце сяє, там небо, там небо синіше, там радість, життя…»

Після прочитання розповіді вже впродовж двох місяців я знаходжуся в стані збудження. Визнаю, що цей мій улюблений твір, а образи сильних людей - Остапа і Соломии - залишаться зі мною на все життя. Погоджуюся з думкою письменниці Наталії Кобринской, що Соломия - «це джерело під час жари, це завдаток типу жінок, які уміють обороняти себе».

+ 0 -

Дарья

05 апр. 2016 г., 20:51:41 (8 лет назад)

Спасибо большое, очень выручили.