Статистика
Всего в нашей базе более 4 327 660 вопросов и 6 445 973 ответов!

око бачить далеко, а розум ще далі

1-4 класс

Kleopatra77 04 июня 2013 г., 11:03:41 (10 лет назад)
Рейтинг
+ 0 -
0 Жалоба
+ 0 -
Alina82536
04 июня 2013 г., 13:27:45 (10 лет назад)

це означає, що те , що ти бачиш навколо--- це не все, що ти можеш бачити. Бо можна подумати куди ти ххочеш--- і ти вже там

 

 

+ 0 -
Pikason
04 июня 2013 г., 14:11:33 (10 лет назад)

Людське око може  бачити  досить  далеко, ясної погоди на декілька кілометрів.  Але  люди завжди хотіли побачити далі, ніж дозволяв зір.  Щоб  показать  іншим  побачене,  вигадали  малювання.  За  розповіддю  мандрівника  лине  в  далечінь  думка  слухача,  і  те,  чого не бачило  око,  побачив розум.   Людська  уява  може  створити  будь-які  світи:  події  давно  минулих  літ  чи  передбачити  майбутнє.  Щоб мандрувати,  не виходячи з будинку, придумали телебачення.

Завдяки розуму і творчості створили лінзи і побачили не тільки  далеке, але й те, що поряд, але дуже мале.

Розум веде людину в незнані глибини.  Щоб побачити Всесвіт, придумали космічні телескопи,  дослідницькі  космічні  станції, супутники.  Завдяки  розуму  вчені  віднайшли  в  глибинах  космосу  зірки  з  планетами.

Можливості  людського  ока  мають  межі.  Людська  допитливість  меж  не  знає.

Ответить

Читайте также

В ГОСТЯХ У ВЕСНИ Ще ховаються по байраках сірі брили злежаного снігу, вночі морозець притрушує білою пудрою зелене листя осоки на болоті, а вже

красується золотими сережками ліщина і на пригрітих сонцем галявинах випинаються молодими соковитими стрілами трави. У таку пору я поспішаю в ліс. Поспішаю в гості до самої весни. Ранок теплий, сонячний. Дихає свіжістю земля. Ніколи ліс не пахне так солодко і терпко, як у цю вранішню годину. Сльозяться крихітні струмки, шукають дорогу до річечки. Ліс живе передчуттям зеленої повені листя і трав. Він посвітлішав, виграє новими кольорами, звуками. Чуєте, з вільшаника долинає голосна пісня: при-ди-кум... чай-пить... чай-пить... Хто ж це запрошує випити чаю? Та це ж співочий дрізд! Він зовсім недавно повернувся з далекої Африки і тепер спішить повідомити про це ніжними трелями. Дрозда підтримують і зяблик, і шпак. Вони також радіють, повернувшись до рідного лісу. Синиця, яка ніколи не бачила заморських земель, дивиться на них з особливою заздрістю. А от вівсянка і досі не йме віри, що настала весна. Сидить на сосновій гілці і все перепитує: «Чи це так? Чи це так?» «Так, так, так», - відповідає їй дятел. «Угу, угу», - підтакує кільчаста горлиця. Здається, пернате населення лісу шаленіє від п'янкого повітря, світла, тепла. Йду лісовою стежкою і скрізь бачу прикмети весни. Серед чагарників пурхає метелик-кропив'янка. На його крильцях - справжня веселка: чорні, жовті, коричневі розводи на червоному тлі, блакитна мережка. І раптом не стало метелика. Де ж він подівся? Ага, сів на торішню траву, склав крильця і став непомітним. Гарно замаскувався. А коли розгорнув крильця - у повітря знов злетіла барвиста квітка. Побачив я і сонечко. Воно сиділо на сухому стеблі деревію і ніяк не могло відважитись на політ, хоч і піднімало червоні з чорними цятками надкрилля. Узяв я комашку в долоню і зігрів своїм диханням. Сонечко розправило крильця і зникло з очей. А в траві під кущем ліщини затаїлося зайченя: і, не ворухнулось, коли я обережно пройшов мимо. Цілий день бродив я весняним лісом. А під вечір зяблик попередив мене: збирається на дощ. На гарну погоді він співає веселу пісеньку, а перед дощем починає одноманітно рюмити. Точна прикмета. Ще жодного разу не підвів мене пернатий барометр*. Що ж, пора йти додому. (357 слів)За Степаном Мацюцьким *Барометр – прилад для вимірювання атмосферного тиску. 6. відшукай і випиши з твору слова, якими автор описує: Осоку - … , ліщину - …, траву - …, метелика - …. . 7. Постав і запиши два запитання за змістом твору. 1) 2) 8. Поміркуй і запиши, чому твір Степана Мацюцького «В гостях у весни» має таку назву. Запропонуй свій заголовок.

Художні засоби віршу Сама собою річка ця тече,

Маленька річечка, вузенька, як долоня.
Ця річечка Дніпра тихенька синя доня,
Маленька донечка без імені іще.

Вона тече в городі в нас під кленом,
І наша хата пахне їй борщем.
Цвіте над нею небо здоровенне
Солодкими хмаринами з дощем.

Ця річечка тече для клена і для мене,
Її й тоді я бачу, коли сплю.
Я річечку оцю в городі в нас під кленом
Як тата й маму і як мед люблю.



Вы находитесь на странице вопроса "око бачить далеко, а розум ще далі", категории "українська література". Данный вопрос относится к разделу "1-4" классов. Здесь вы сможете получить ответ, а также обсудить вопрос с посетителями сайта. Автоматический умный поиск поможет найти похожие вопросы в категории "українська література". Если ваш вопрос отличается или ответы не подходят, вы можете задать новый вопрос, воспользовавшись кнопкой в верхней части сайта.