закiнчення до оповiдання Дивак

+ 0 -

Anita254621

21 мая 2014 г., 22:10:04 (9 лет назад)

Прокіп зітхнув і, намотавши батога на руку, щоб не згубить, обернувся до Олеся.— Ось послухай, дурнику, що я тобі скажу. Слухай і на вус мотай. Тут, на землі, не бити не можна. Тут не ти, так тебе одрепають ще й плакать не дадуть.Подався вперед і, обдаючи Олеся прілим духом давно не митої бороди, захарчав у саме вухо:— Пойняв?Олесеві зробилося сумно. Закортіло швидше туди, в село, де сніг плете навколо електричних ліхтарів густі рожеві сіті, й привітно світяться вікна в хатках.Попереду білою стіною підвівся бір. Він уже не гув і не шикав на коней.— Мовчить, — тихо сказав Олесь.— Снігом забило, — пояснив Прокіп. — Вітер гілля не зрушить.Дома Олесь не став ждати, доки дід з матір’ю скидають солому, швиденько роздягся і поліз на піч. Через деякий час у сінях загримали чобітьми, загомоніли.— Ото ж я й кажу, — говорив дід, — неглемедза він у тебе, Наталко. Дивак... Затопчуть його... Бо воно ж як деревце в пагоні...Потім дід увійшов до хати, заглянув на піч.— Змерз, онучку? А ти ножки — на черінь, а зверху кухваєчкою...Олесь глибше зарився в подушку і тоненько заскімлив.Прокіп підняв брови сторчака.— Он диви, чого це він розприндився?— Геть, не займайте його, — сумно обізвалася мати з хатини. — Їжте вже.— А хіба я що? — мимрив Прокіп. — А йому нічого такого й не казав...Він їв швидко, винувато витріщав очі, плямкав тихіше, ніж завжди, і губив крихти в бороду.Олесь непомітно для себе заснув. А вночі крізь сон благав матір розповісти казку про Івасика-Телесика, злякано зойкав, коли відьма гризла дуба, і радо сміявся, коли гусиня взяла Івасика на свої крилята. Вдосвіта знов загули на морозі сосни і закричали півні на горищах. Народжувався новий день.