що значить книга вчить як на світі жить
1-4 класс
|
Це означає що чим більш ти будеш захоплюватися книгами тим більше ти будеш знати. За допомогою книги можно знайти багато відповідей на запитання, дізнатися щось цікаве та повчальне.
ЩО ЗНАЧИТЬ КНИГА ВЧИТЬ ЯК НА СВІТІ ЖИТЬ Прислів`я:книга вчить як на світі жить значить те,що у книзі заховані якісь знання:якщо ти прочитаєш книгу то дізнаєшся щось нове(коли була якась війна,коли народилася якась видатьна людина...)Якщо ти не хочеш і не будеш читати книжок нажаль ти нічого не будеш знати!!!!Але у книжках є не тільки якась інформація яка важлива у тому щоб ми все знали-є й книжки які просто приємно читати:Пригоди тома Соєра і Гекельберефіна,кіт Давінчі,Мері Попінс тощо...Вони створені для того щоб ми просто читали і розширювали свій словниковий запас,ТА............в них теж є повчальний характер-у казках ЗАВЖДИ добро перемагає зло і якщо ми прочитаємо цю казку,розповідь ми будемо знати як слід робити,а як ні!!!ОСЬ ЩО ЗНАЧИТЬ ПРИСЛІВ`Я:КНИГА ВЧИТЬ ЯК НА СВІТІ ЖИТЬ!!!!!!!
Другие вопросы из категории
как ето надо делать?
..для учня третього класу
Читайте также
p>
4) Чому говорять: "Прислів'я вчить як на світі жить"?
5) Як побудувати прислів'я?
приятелiв,а гострi слова-ворогiв
На чужому полi не матимеш волi
Книга вчить,як на свiтi жить
Розуму не позичиш
Вiк живи-вiк учись
Добре iм'я краще багатства
Наука в лic не веде,а з лicу виводить
Свiт не без добрих людей
Маленька праця краща за велике бездiлля
Слово-не горобець,вилетить-не спiймаеш
Не кидай слiв на вiтер
Не копай другому ями,бо й сам упадеш
Один у полi не воiн
Згода дiм будуе,а незгода руйнуе
Зараннее спасибо,желательно что бы обьяснения были от 7 до 9 предложений
знати,
все у світі
по-своєму
знову назвати.
Я назвав би
волошку
тоді
голубинка,
щоб дорослі
ще більше
її полюбили.
А хлоп'ят і дівчат
я б назвав
любенята,
щоб іще веселіше
було їм гуляти.
Я б ласкаву тополю
назвав
лопотуля,
щоб вона для птахів
дарувала притулок.
А бабусю
назвав би тоді я
любуся,
щоб світилася ніжністю
кожна бабуся.
І цвіли б любенят
голубинкові очі,
і любусі
гуляли б із ними
охоче,
а над ними
співала б собі
лопотуля,
і цю пісню її
всі б навколо почули!..
Та речей безіменних
на світі нема.
жаль, що є вже
для всього
давно імена...
Ріс собі на світі хлопчик. І дуже люди того хлопця любили, бо умів
він співати, як ніхто на світі. Вечорами, після денної роботи, коли
можна було трохи спочити, сходилися старі й малі послухати пісню. Кожен,
хто чув хоч раз той спів, ніби набирав у груди сили й снаги, ніби пив
живу воду з цілющого джерела. Співав хлопець про сонце, про квіти-трави,
про землю. І кожна його пісня славила рідний край. Ті пісні хлопчина
складав сам. А коли в нього питали, як це йому вдається, відповідав, що
все те — від квітів, дерев, води, птахів та звірів.
Якось прийшло в цей край лихо. Про співучого хлопчика прочули злі
вороги й вирішили викрасти його. Темної ночі, коли він наслухав пісню
місячного сяйва, щоби потім переспівати його людям, схопили вони його й
понесли в свої землі. Володар тої країни хотів мати співучого раба. Та
хлопець йому не співав. Просили його — мовчав, били — мовчав. Тільки
одного разу, змучений вкрай, завів тужну-тужну пісню. Від тої пісні
німіли люди, а каміння плакало. Була вона про розлуку з рідною стороною.
Злий володар наказав відвезти хлопчика в його землю і, якщо він там
співатиме, убити. Тільки-но ступив хлопчик на рідну землю, одразу в
нього вирвалася пісня.
Котрийсь із ворогів замахнувся шаблюкою, щоб виконати наказ володаря,
але шабля свиснула в повітрі, а хлопця не стало. Лише в зеленій траві
застрибало маленьке чорненьке створіння. І задерикувато заспівало.
Відтоді й повелися на нашій землі веселі цвіркуни. їхні пісні
славлять рідну землю, звеселяють смутних. А хто понад усе любить
батьківщину, той чує в пісні маленького цвіркуна слова про красу нашої
землі.