Твір характеристика Іван Вишенський

+ 0 -

Kurmangalieval

23 февр. 2016 г., 20:19:04 (8 лет назад)

Іван Вишенський — історична постать.Свідчень про те, чому Іван із Судової Вишні, що на Львівщині, обрав для себе шлях аскета-самітника на горі Афон, немає. Але він ніколи не відривався від життя рідної землі, гостро переживав усі події, які відбувалися в Україні. Іван Вишенський надсилав на батьківщину свої послання.Тут, на Афонській горі, у печері, живцем поховав себе Іван Вишенський.Серед рис характеру Івана Вишенського — безліч чеснот: незламний у прийнятті рішень, захисник православної віри, принциповий, добрий, щирий, здатний на самопожертву чоловік; патріот, глибоко віруюча людина.У поемі І.Франка основний акцент зроблено не на творчості монаха,а на питанні життєвого вибору й громадської позиції великого українця.У поемі Вишенський  зображений великим патріотом,сила якого не гасне.ван Вишенський добровільно відмовився від життя серед людей - і він мав на це право.Але, сидячи в норі, він судить про світ, як про такий, що наповнений тільки хитрістю, махлярством, лиходійством, брехнею, кривдою, лицемірством, насильством. Мені здається, що Вишенському не вистачило глибини мислення, бо якби у світі панувало тільки зло, людство не вижило. Але помилковим було б вважати, що Вишенський закликав до соціальної боротьби. На його думку, перемогти світ можна каяттям у гріхах, молитвами, зреченням життєвих благ, очищенням від скверни.Живучи на чужині, І. Вишенський не був, проте, відірваний відУкраїни. Він уболівав за її долю, прагнув бути їй корисним. Мене більше приваблюють традиції взаємодопомоги, розумної самопожертви заради загальної справи. Хоча герої поеми Франка і не повернувся до своєї землі, але він протягом усього життя і щиро вболівав за неї, та й на Афоні він оселився не заради «забавки», а через глибокі свої міркування, багаторічні, мабуть, роздуми. Виходить, і нам є чого навчитися у діячів минулого. Добре було б, якби люди, роблячи свій моральний вибір у наш час, робили його з чистим серцем та заради якоїсь духовної, високої мети. Якщо навіть вони обирають між суспільним та власним на користь власного, нехай це буде власний духовний розвиток, власний шлях, а не власна користь…                       Прочитавши цей твір, починаєш глибше замислюватися над вічними проблемами: добра і зла, гріха і спокути, життям і смерті… І розумієш: найголовніше призначення людини, незалежно від її здібностей, уподобань, прагнень, — любити своїх ближніх і робити добро. Адже саме за добро, яке людина творить у житті, вона буде поцінована за межею буття.