гумореска яки з вами трапляються в школи на уроке соченить
5-9 класс
|
Найстрашніша фраза шкільного дитинства: "Так, а тепер ховаємо підручники й дістаємо подвійні листочки...
Другие вопросы из категории
складiть порiвняльну характеристику балад "лугом
iду коня веду" та "качки пливуть"плиз очень надо
Читайте также
може бути насправді ніжна, лагідна, щира, а красива людина - заздрісна, підла, зарозуміла. На уроках української літератури ми вчили оповідання "Маленький горбань". Мене дуже вразив Павлик своєю лагідністю, а Захарко навпаки - своєю безсердечністю. Цей твір можна сказати є битвою між добром - Павликом і злом - Захарком. На мою думку, це оповіданнявчить нас любити і пізнавати людей не дуже красивих, але з доброю душею.
переслідувала думка про каченят і Тосю. На уроках відповідав невпопад, навіть батько помітив його розсіяність. Одного дня мати... і крім цього: Минула зима,весна і наступили літні канікули.Юрко знов приїхав у село до бабусі. До нього прийшла Тося і сказала) бо це є в інтернеті а мені треба своє) Допоможіть будь ласка дуже треба(
школы подошли к остановке. Вдруг хлынул дощ, и люди бросились в автобус, что как - раз подьехал. Последним в двери втиснулся немолодой уже мущина. Когда он торопливо складывал зонтик, на тротуар что то упало. Автобус сразу же поехал.
Ярослав розумний, сів. Святополком окаянним Все зруйноване було. Бідувало бідне місто, Бідувало і село. І усю свою увагу Ярослав звернув на лад. І небавом Україна Зацвіла, як пишний сад. І небавом знову люде Багатіти почали, І Дніпром човни чужинців Знову в Київ поплили. Греки, німці, італійці, Чехи, угри — всі ішли, Купували, продавали І у Києві жили. Так живий, шумливий Київ Царгородом другим став. Як про друга, як про сина Дбав про його Ярослав. Оточив його валами, Ровом, мурами обвів. Укріпив його, оздобив І препишний двір завів. До палат ішли невпинно Чужоземні посланці, Князь сидів на пишнім троні З грізним берлом у руці. І, допущені до князя, Низько кланялись посли, І до ніг дари складали, Що з чужини принесли. В час бенкету на бандурах, Гуслях, різних сопілках Грали весело музики; Вина пінились в чарках. Співаки пісні співали, Скоморохи, штукарі, Розважаючи чужинців, Метушились у дворі. Після ситого обіду Всі виходили з палат Подивитись на верблюдів, На муштрованих звірят. І в Європі честю мали Королі, князі, царі Поріднитись з Ярославом, Побувати у дворі. Але мудрість Ярослава Вся була в його ділах, У державнім будівництві, Владі, устрою, в судах. Щоб не нищити народу І народного майна, Не хотів він воювати, Не тягла його війна. Він прогнав лише поляків І, щоб ворог тихшим став, Він твердиню понад Сяном — Ярославль свій збудував. Та ходив на печенігів І черкесів під Кавказ, Що на нашу Україну Нападали раз у раз. Та з Редедею касозьким Ярославів брат Мстислав Бивсь хоробро в поєдинку І Редедю подолав. Наш співець Боян великий, Найславніший із співців, Сплів йому вінок безсмертний Із пісень безсмертних слів. Пролетіли дні короткі... Перед смертю Ярослав Всіх своїх синів покликав І з любов'ю проказав: «Вас я, діти, покидаю, Йду я в ліпшу сторону, Але, діти, пам'ятайте Мою заповідь одну: Не сваріться,_ жийте в згоді: Тільки мир збере усе, А незгода, наче вітер, Все по полю рознесе. Як не будете всі разом Йти до спільної мети, Ви, державу зруйнувавши Подастеся у світи. Ви розгубите ту землю, Що придбали вам батьки, І тинятиметесь всюди, Як вигнанці й жебраки». Та недовго пам'ятали Діти мудрий заповіт, А нащадки Ярослава Осміяли на весь світ...